Один із найбільших за площею населених пунктів Близнюківської громади – Олександрівка. Сучасне село було об’єднано в одне із декілька сіл: Андріївка, Микільське-Благодатне, Степанівка, хутір Терновий та Олександрівка. Кожне з цих сіл має свою окрему історію. Наприклад хутір Терновий виник у часи Непу на початку 1920-х рр., потім став частиною Олександрівки.
Першими населеними пунктами у сучасній Олександрівці були села Андріївка та Степанівка, які з’явилися наприкінці XVIII ст. Андріївка мало першу назву Андрєєво, село починає свою історію з 1779 року. Дане поселення було ранговою дачею сотника Андрія Коростовцева. У 1782 році населення становило 90 осіб. Розташоване на березі річки Опалиха. У 1827 році село у власності Дмитра Андрійовича Коростовцева. У 1858 році у Андріївці було 6 дворів та 26 жителів. У 1893 році село складалося з хуторів: Олександрівський, Анненський, Акимівка та Павлівський.
Степанівка – поселення, як і Андріївка, засноване у 1779 році поручиком Степаном Ілляшенко. За ревізійськими даними у 1782 році населення було 54 осіб. Назва села походить від імені власника Степана, неофіційно село ще називали Ілляшенко. Після смерті Степана Ілляшенка у 1827 році Степанівка перейшла у власність його дружині Прасковії Яківні Ілляшенко та їхній донькі Марії Степанівні Левицькій (ур.Ілляшенко). У 1858 році у селі було 16 дворів та 136 жителів. Станом на 1893 рік Степанівка була у власності Івана Андрійовича Левицького. Степанівка після скасування кріпосного права була розділена на три частини: володіння Левицького 905 десятин, володіння товариства місцевих селян 64 десятин та володіння селянина Микити Півня 49 десятин. Один із власників Степанівки Іван Левицький у 1895 році за кошти прихожан збудував кам’яну однопрестольну церкву Іоанна Рильського. До церковного приходу входили села: Микільське, Благодатне, Олександрівка, Миколаївка та хутір Сергієва Балка. При церкві у 1899 році була відкрита церковно-приходська школа, була своя бібліотека. Храм існував до початку 1930-х рр. Потім, у зв’язку з антирелігійною політикою Радянської влади церкву було закрито та розібрано. Я побував на місці, де існувала церква. Ось що там залишилося.
Про Микільське інформації майже немає. Знайшов ревізійські дані за 1858 рік, де вказано, що в селі було 12 дворів та 136 жителів. У 1906 році було вже 27 дворів та 218 жителів. Про Благодатне відомо те, що воно було частиною села Степанівка. У 1906 році там було 6 дворів та 70 жителів.
Олександрівка – виникло у першій половині ХІХ ст. Назва села походить від імені першої власниці Олександри Надаржинської. У 1847 році Олександрівка перейшла у власність доньці О.Надаржинської княгині Софії Олексіївні Голіциній (ур.Корсакової). За ревізійськими даними за 1858 р. у селі було 115 дворів та 704 жителів. На момент скасування кріпосного права у 1861 році із 704-х жителів було 363 кріпаків. Чоловік Голіциної князь Василь Петрович Голіцин виділив колишнім кріпакам по 4 десятин землі. Олександрівка, як і інші вищезгадані села, входили до складу Добровільської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії. За Олександрівкою на той час проходила адміністративна межа між Добровільською волостю Павлоградського повіту Катеринославської губернії та Олександрівською волостю Ізюмського повіту Харківської губернії. Нині це межа між Харківською та Донецькими областями. Річка Опалиха, яка протікаю через Олександрівку бере свій початок на території Олександрівської громади Донецької області, а раніше територія вздовж Опалихи повністю входила до Павлоградського повіту, а потім Близнюківського району. Лише у 1935 році ця територія відійшла до Олександрівського району. Отже, раніше річка Опалиха повність протікала на території Близнюківщини. На момент створення Близнюківського району у 1923 році Олександрівка стала центром сільської ради. Село Карпівка та хутори Коробцовка, Крутоярівка, Добродіївка та Ново-Сергіївський пізніше перейшли до складу Олександрівського району Донецької області.
Згідно рішення виконкому Близнюківської районної ради депутатів трудящих від 04.12. 1971 р. та рішення Виконкому Харківської обласної Ради депутатів трудящих від 03.01.1972 р. села Андріївка, Благодатне, Степанівка та Олександрівка Бурбулатівської сільради об’єдналися в одне село Олександрівка.
Джерело: Mykhailo Volkov
