Головна > пропаганда

Психологічні диверсії. Аналіз ворожих методик

У лютому 1968 року впродовж тритижневих боїв комуністи захопили південнов'єтнамське місто Хюе. Коли за два дні американська армія та її союзники відбили його, ЦРУ виявило, що кілька тисяч в'єтнамців: учителів, священників, буддистів, підприємців та освічених громадян – усіх, хто був проамериканським, в’єтнамські комуністи зігнали докупи, за одну ніч вивезли за місто і стратили. Когось розстріляли. Іншим, зв'язаним, розбили черепи лопатами та залізними прутами. «Як вони змогли вирахувати цих людей лише за кілька годин у трьохсоттисячному місті?» – дивувалися американці.  Поховання 300 неопізнаних жертв комуністичної окупації Хюе в 1968 році.Фото: Library of Congress Country Study Ще задовго до вторгнення там існувала велика мережа

Читати далі

Як росія маніпулює історичним минулим України

Маніпулювання історією та звинувачення в «нацизмі» стали найбільш видимими наративами російської пропаганди у Facebook Історії української боротьби за незалежність у XX столітті відведене окреме місце в сучасних наративах російської пропаганди. Усі вони спрямовані на дегуманізацію українців через навішування ярликів «воєнних злочинців» або «нацистів», а також на конструювання доказів для іншого наративу про Україну як «недодержаву». У цьому контексті варто згадати про образ УПА, який Росія використовує для конструювання наративів про Україну як «нацистську державу» та «українців як нацистських колаборантів. яких потрібно знищити». Ці наративи зазнали трансформацій у 2014 році, оскільки російські пропагандисти почали використовувати наративи про «нацизм в Україні» та «радикалів, які знищать російськомовне

Читати далі

Як російський кінематограф зробив війну проти України прийнятною для росіян?

Кінематограф є одним із потужних інструментів для поширення ідей, поглядів та емоцій. Водночас кіно може стати рупором пропаганди, поширюючи брехню, стереотипи, та мову ненависті на величезні аудиторії.  Протягом десятиліть російський кінематограф слугував плацдармом для просування кремлівських наративів, заперечував існування України як держави, а українців – як самостійної нації.  Ще до розпаду СРСР українців зображували як веселих, життєрадісних, але другорядних чи епізодичних персонажів. Натомість росіяни як головні герої завжди були прикладом сміливості, розуму та вірності своїм ідеалам. А втім так звана «дружба народів» та спільна боротьба українців та росіян проти спільного ворога була наскрізною темою радянського кінематографу. Пізніше ця тенденція змінилась: українців почали переважно

Читати далі