Кожен топче свою життєву стежку, мало задумуючись над тим, що цікавить інших.
Але всі ми без винятку маємо свої історії, свої захоплення та вподобання.
Нещодавно до редакції завітала струнка дівчина з красивими очима і сильним характером – Марина Олександрівна Пшенична, яка принесла колективу журналістів в подарунок плетену цукерницю, виготовлену власноруч.
Звичайно, і мова зайшла про красиве хобі чарівної гості, адже вона не уявляє свого життя без в’язання, яким захоплюється з п’яти років.
«У нашій сім’ї в’яже бабуся, мама і ми з сестрою. Я взагалі обожнюю це заняття, яке зараз вже перетворила на свою спеціальність. Справа в тому, що я в’яжу скрізь і в будь-який час: приймаючи гостей, спілкуючись телефоном, відпочиваючи в парку. Спиці або гачок – це невід’ємна частина мого тіла, – посміхається Марина, – Знаючи про стиль мого мереживного життя, рідні та друзі всіляко сприяють розвитку цих здібностей. Подруги замовляють речі, щоб оновити власний гардероб або елементи декору для своїх осель, а коханий стежить, щоб у мене завжди був матеріал для наступних робіт. Я дуже прискіпливо ставлюсь до своїх робіт і весь час мені здається, що можна було б зробити краще».
Наразі Марина Пшенична захопилася в’язанням ексклюзивних жіночих сумочок і має вже в творчому доробку декілька колекцій.
Сумки не тільки красиві, а й практичні, бо обробляються спеціальним розчином, щоб не промокали, і в той же час піддаються звичайному пранню в машинці. Майстриня дуже любить працювати з кольорами, поєднуючи їх так, як бачить тільки вона і як подобається замовнику, хоча іноді може і не згодитися із клієнтами, зробивши сумку такою, яка більш підходитиме її майбутній власниці, і щоразу їй це вдається.
Якшо людина має талант, то вона розвивається і в інших напрямках. Героїня цієї розповіді вільно володіє, окрім російської та української, англійською, яку може викладати дітям дошкільного віку, польською та ще й вчить словацьку. У вільний від свого улюбленого в’язання час дівчина активно займається спортом та розробляє раціони здорового харчування для подруг.
У Марини Пшеничної дві вищих освіти, які по закінченні Лозівської школи №12 вона здобула у Національній академії державного управління при Президентові України та Харківському університеті архітектури та будівництва. У 2012 році дівчина переїхала до Близнюків і почала працювати: спочатку в фінансовій інспекції, у фінансовому управлінні Близнюківської райдержадміністрації, а пізніше очолила відділ економіки РДА.
«Працюючи на цих посадах, я пройшла справжню школу життя і зробила певний висновок: до думок молодих спеціалістів дослухаються мало, а я людина цілеспрямована і коли бачу несправедливість або ж можливість досягти мети більш простим способом, мовчати не можу. Тож через деякий час я звільнилася і змінила сферу діяльності, ставши бухгалтером. Втім, саме робота у Близнюківській райдержадміністрації познайомила мене з моїм коханим Віталієм, та ще навчила краще розбиратися в людях», – розповідає Марина Пшенична.
Про плани на майбутнє говорити не дуже хоче, бо життя навчило не розповсюджуватися про особисте, але дівчина вірить, що завдяки наполегливості, якою її щедро нагородила природа, досягне того, чого бажає.
Наостанок хочеться додати, що розвитку людських здібностей немає меж, треба просто не лінуватися і вірити в результат, як це і робить Марина Пшенична.
Ірина ВОРОНКІНА
