П’ятниця, 29 Березня, 2024
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Життя і спорт єдині

Життя і спорт єдині

Мабуть, кожна людина в той чи інший період свого життя чимось захоплюється. В дитинстві збирають фантики з цукерок чи м’які іграшки, фото улюблених акторів чи спортсменів, значки чи поштові марки тощо. В декого дитячі захоплення переростають у хобі  всього життя, та в більшості – поступово затухають, змінюючись щоденними турботами. Однак в Близнюківському районі живе непересічна людина – ОЛЕКСІЙ ПАВЛОВИЧ ШАРПИЛО. Він своє дитяче захоплення зробив сенсом всього життя.

Близнюківці постійно бачать цього чоловіка на всіх футбольних матчах із записником в руці та портативним фотоапаратом, саме у нього в будь-який час можна дізнатися рахунок будь-якого футбольного матчу. Та не всі знають, що мрією Олексія Павловича є написання  книги  про історію Близнюківського спорту в цілому та  футболу зокрема.

 Народився герой цієї розповіді у 1948 повоєнному році. Закінчив Кіровську восьмирічну школу та старші класи Лозівської середньої школи № 2. Хлопець з дитинства займався спортом – він грав у футбол, хокей, волейбол, був призером і переможцем змагань із шашок тощо. Більше того, приблизно з 7 класу так захопився історією спорту Радянського Союзу, що почав вести зошит – календар, де ретельно каліграфічним почерком записував все, що вважав за необхідне. Особливо слідкував за досягненнями збірної СРСР з футболу та команд різних ліг, які грали на першість Радянського Союзу. Навіть перші записи юнака були досить впорядкованими, а в голові поступово зароджувалася думка про створення статистичних даних спортивних досягнень команд рідного Близнюківського району та особливо сільської футбольної команди команди колгоспу ім. Петровського. Молодого перспективного футболіста запрошували грати як за сільську футбольну команду, так і за районну збірну, то сказати, що все своє життя Олексій Павлович прожив пліч-о-пліч зі спортом – це, в принципі, правильно, але не відображає суті його долі, яка настільки переплетена зі спортивним життям Близнюківщини, що цей зв’язок став довічним…

  Служба в армії нашого земляка пройшла у групі радянських військ у Німеччині. Олексій  Шарпило був і там активним гравцем футбольної команди військової частини. Після служби повернувся юнак у рідне село Воровського (зараз  Слобожанське), пішов працювати на Лозівський авторемзавод слюсарем. Але душа до такої роботи у спортсмена не лежала, то коли запросили на посаду інструктора по спорту колгоспу ім. Петровського – не відмовився.

У 1972 році в газеті «Нове життя» побачив оголошення про набір на підготовче відділення до Харківського інституту ім. Г.С. Сковороди на факультет фізичного виховання, і став студентом цього закладу.

У 1977 році навчання у виші завершилося, а молодий фахівець за розподілом потрапив до рідного Близнюківського району. Молодого учителя фізичного виховання у районному відділі освіти хотіли направити на роботу до Лукашівської школи, яку на той час очолював Петро Юхимович Панасовський, однак Шарпило обрав Садовську школу, бо ж заклад був ближчим до його рідного села. А ось від омріяного тренерства у Лозівській ДЮСШ, куди його запрошували, довелося відмовитися.

Три роки  Олексій Павлович працював у Садовому. Пізніше  йому знову запропонували посаду інструктора по спорту в колгоспі ім. Петровського.  А вже у 1984 році Шарпило очолив Близнюківське добровільне спортивне товариство «КОЛОС». А далі.. далі широке футбольне поле долі, дійсно повністю присвячене спорту, на якому він пропрацював 20 років…

 Сьогодні Олексій Павлович є тренером з футболу Близнюківської спортивної дитячо-юнацької школи на базі Квітневої філії Близнюківської ЗОШ І-ІІІст. Він вже сам пише історію футболу, бо є постійним глядачем всіх матчів районної команди. Чоловік вже декілька років випускає спортивні програмки, які користуються великим попитом у вболівальників, адже в них не тільки фото футбольної команди, а й цікава історія того чи іншого турніру чи розіграшу Кубків.

Мабуть, і так зрозуміло, що Олексій Шарпило постійно був і є в центрі спортивного життя Близнюківщини.  Більше того, він його класифікує, складаючи статистичні таблиці кожного матчу. Це настільки кропітка робота, що вона забирає багато часу.

Ще зі шкільної лави, як зазначалося вище, він почав записувати результати матчів сільської команди, а потім і районної. Коли працював головою «КОЛОСА», під час засідання керівників спортивних закладів побачив на столі одного із обласних очільників спорткомітету Харківської області таблички з результатами матчів всіх команд Харківщини за минулі роки, починаючи з 1962  по 1984, – і не втримався, попросив дати їх йому на деякий час для копіювання. На той час ксероксів та інших копіювальних приладів не було, а робота вимагала величезної терплячості, посидючості, бо в тій «шахматці» були результати 96 команд Харківської області. Однак, робота в руках спеціаліста кипіла, він працював над копіюванням до 3 години ночі і.. зробив все, чого прагнув.

Сьогодні дослідницьке коло Олексія Павловича Шарпила досить широке, оскільки окрім нього ніхто цим не тільки в районі, а й в області не займається. У чоловіка величезний унікальний архів, то всі його слова щодо результатів матчів обласних змагань за різні роки, починаючи з 1926(!), підтверджені документами.

 Полюючи на інформацію, яку можна було взяти хіба що з районних газет, дослідник спортивних подій працював у різних бібліотеках, де зберігаються перші номери друкованих ЗМІ. І, гортаючи пожовклі шпальти газет Близнюківського, Лозівського та інших районів Харківської області, зацікавився не тільки спортивними новинами того часу, а й іншими історичними даними щодо розвитку сільськогосподарських підприємств, їхнього реформування, цікавих подій у районах.

Багато чого вразило уяву дослідника – ексклюзивна інформація, безцінні фото тощо. Все, що необхідно, Олексій Павлович занотовує, поповнюючи свій архів, який в майбутньому стане йому в нагоді для оформлення великої праці з розвитку футболу.

                                                                                                                         Ірина ВОРОНКІНА

Від редакції:

  Цікавим фактом поділився з журналістами Олексій Павлович, помітивши зі статей в перших номерах нашої ж газети, той факт, що в Близнюківському районі не тільки проживало багато німців до Другої світової війни, а вони очолювали колгоспи у довоєнний час.  Так, у 1936-37 роках в газеті «Більшовик» (так на той час називалася районка) секретарем райпарткому був Дроллє В. Р., якого у 1937 році звільнили з посади, секретарем райкому ВЛКСМУ – у 1936 році був Лефант.

У 30-их роках успішно серед 61 колективного господарства функціонували колгосп «Ротефане» та артіль «Цумнейнлебен». До правління колгоспу «Ротефане» входили Кіпенберг, Гіршвельдт, тут працювали полевод Мільрадт та рахівник Левен. А в 1931 році колгоспники Лаутеншлагери Валентин та Олексій змагалися з Донгаузером Л. У 1934 році Маріїнпольську (с. Валер’янівка) неповну середню школу очолював  Й.Янбих. Колгоспники – Левен А., Г.Мільрадт, Вільтерліх Я., Фуксі, Шифтенберг Х., Луштер Я. проживали у Валер’янівській сільській раді

В групі “Нове життя” у Фейсбук можна переглянути інтерв’ю з Олексієм Павловичем

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *