На межі столітнього ювілею неможливо оминути питання «Звідки єсть і пішла земля Близнюківська?» (вибачте автору за плагіат Нестора) але питання щодо походження назви селища Близнюки неможливо вважати закритим, допоки не були вивчені всі наявні джерела.
Історію Близнюківщини досліджували місцеві краєзнавці-ентузіасти, але всі вони спирались лише на спогади старожилів та залучення досить бідної джерельної бази. І тільки поєднання картографічних та наявних матеріалів дають змогу деталізувати та візуалізувати вивчення історії селища Близнюки.
Отже, почнемо.
Територія Близнюківського району історично відноситься до зони заселення степових народів, саме тут проходив Муравський шлях. Ця обставина зумовила необхідність будівництва оборонної лінії, спорудження якої сприяло подальшій колонізації краю. Ізюмська черга української оборонної лінії проходила через Близнюківський район і ця обставина не могла не сприяти початку заселення цього регіону. Тим більше, що у роботі Г. Шпитальова «Українська ландміліція» вказується на існування слобод-острожків, а в північній частині селища Близнюки, за переказами, був хутір Острожків, саме тому в 2016 році одну з вулиць селища перейменували на Острожка.
У період існування Нової Січі (1734-75 роки), внутрішній адміністративно-територіальний поділ Запоріжжя поділявся на 5 паланок. Територіально Близнюківщина входила до складу Орільської паланки. Так, за спогадами, записаними вчителем історії Садовської ЗОШ М. А. Морозом у 1989 році, ще за часів козацької вольності було зроблено два великих насипи (могили), як сторожові пункти від нападу кримських татар. На насипах були вишки, в середині насипів – землянки для вартових. Зверніть увагу, про могили ані слова.
У ХІХ столітті в 1846 році вийшли перші листи трьохверстовки Шуберта. Маючи доступ до мережі, кожен має змогу її дослідити. Карта має досить гарну деталізацію. На території Близнюківського району бачимо декілька хуторів, що належали пану Коростовцеву:
село Алєксандровка, нині село Новоолександрівка 48.797207, 36.210298;
хутір Коростовцева (Рекорд), нині поблизу села Катеринівка 48.745807,36.436605;
хутір Коростовцева, нині поблизу села Степове 48.765654,36.556105;
хутір Блізнєци, нині село Садове, саме з цим населеним пунктом пов’язують заснування селища Близнюки 48.828618,36.574447;
хутір Кростовцева, біля якого бачимо позначку м. Блізнєци 48.734907,36.156793. На сьогоднішній день за цими координатами межа між Харківською та Дніпропетровською областями.
Найбільшу цікавість викликає хутір Коростовцева поблизу могил Блізнєци. Але саме факт наявності конкретних могил Близнеців поблизу хутора Коростовцева в повній мірі суперечить усталеній думці про походження назви селища Близнюки, адже віддаленість між Близнюками і могилами Блізнєцамі приблизно 50 кілометрів. На жаль, ми не маємо достовірних даних про час появи хуторів Коростовцева, водночас, хутір біля могил Близнеців знаходиться в невеликій віддаленості від повітового міста Павлоград, що дає підставу стверджувати про першість появи цього поселення відносно нинішніх Близнюків. Черговим підтвердженням сумнівів щодо одного з насипів «Близнюків» є опис подій, що відбувались на Близнюківщині в період 1917-1920 роках Івана Шаповала в статті Поміщик «…любителі коштовностей зруйнували і останнє притулище предків Леоніда Коростовцева — родинний склеп, де стояло п’ять трун, але нічого з того, що шукали, вони не знайшли..», другий насип у роки фашистської окупації було розрівняно, а після визволення – відновлено. До речі, найцікавіше, що, мабуть, кожен житель села Садове в дитинстві досліджував ці два насипи, і всі знають – то не козацькі могили.
Отже, завдяки картографічному дослідженню нам вдалося встановити та візуалізувати наступну інформацію: Могили Близнеці дійсно існували поблизу хутора Короставцева, але знаходились вони поблизу з нинішнім кордоном Близнюківського та Павлоградського районів, що майже за п’ятдесят кілометрів від селища Близнюки.
Могили-насипи, до яких прив’язують легенду походження назви селища, дійсно наявні, але не мають ніякого відношення до козацьких могил. Один з насипів виявився сімейним склепом Короставцевих, на іншому був розташований репер, як точка картографічної прив’язки.
Ми припускаємо, що дані насипи були створені самими Коростовцевими як сімейний символ-пам’ять першого власного поселення Короставцевих.
P.S. Дослідження, проведене гуртківцями-краєзнавцями дало привід полегшено зітхнути, адже назва рідного селища не пов’язана з могилками.
Володимир Куряченко
