Субота, 23 Жовтня, 2021
Головна > НОВИНИ > ГРОМАДА > Уплатне – райцентр?

Уплатне – райцентр?

Самійлівський чи Близнюківський

Досліджуючи історію адміністративно-територіального устрою Близнюківського району, я з’ясував, що районним центром спочатку було село Самійлівка колишньої Криштопівської сільської ради – відповідно і район був Самійлівським.

Нагадую, що сам район було створено 12 квітня 1923 року. У грудні 1924 року центр перенесли з Самійлівки в Близнюки і район перейменували на Близнюківський. Згідно з топонімікою того часу, в усіх офіційних документах вказувалося Близнеці, а район – Близнецівський.

З приводу Самійлівського району точилися дискусії, та були знайдені документи, які засвідчують існування даної адміністративної одиниці. Я гадав, що на цьому питання вичерпано, але виявилося, що ні.

Уплатне – центр Близнюківщини

Згідно з протоколом Павлоградської адміністративно-територіальної комісії від 17 червня 1925 року, постало питання про перенесення районного центру Близнюківського району з Близнюків в… Уплатне. Так, саме в Уплатне.  Спочатку я не дуже у це повірив, тому почав вишукувати підтвердження. Відповідь знайшов у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України в м.Києві.

Спочатку Самійлівка, потім Близнюки, а далі Уплатне. Чому точилися дискусії з приводу розташування райцентру?

На засіданні Павлоградської Адміністративно-територіальної комісії 17 червня 1925 року мотивували перенесення райцентру тим, що: «Вважаючи на те, що ст. Близнеці слабо населений пункт, не має належного культосвітнього значення, а також достатньої кількості помешкань для установ РВК, районної міліції, пошти, нестача житлових приміщень – вважати за необхідне перенести райцентр в с.Уплатне, що є культцентром району, має помешкання, знаходиться на головному трактовому шляху і в 8 верстах від головної залізничної магістралі. ( мається на увазі: ближче до залізничної станції Самійлівка, яка ближче до Павлограду, який був центром округи, куди входив Близнюківський район). Усі ці фактори гальмують роботу районних установ».

Характеристика Близнюків та Уплатного

А ось характеристика сіл Близнюки та Уплатне у додатку до протоколу Адміністративно – територіальної комісії:

 «Село Близнеці у відношенні периферії району знаходиться на кордоні у його північній частині менш заселеній. Від головного шляху Павлоград-Лозова відстань – 18 верст. Село Уплатне знаходиться майже в центральній частині району, де головним чином групуються населенні пункти. Через с.Уплатне проходить головний шлях Павлоград-Лозова. Відстань від центру округу і сільрад між с.Уплатне та Близнюки подано в таблиці». Відстань з Уплатного до окружного центру Павлограду ближче, ніж з Близнюків.

Із села Близнеці шляхи з населеними пунктами району навесні та восени зовсім недієздатні для руху.  Зв’язок сільрад з с.Уплатне більш кращий».

Економічний стан с.Близнеці та с.Уплатне показує: наприклад, ні в Близнюках, ні в Уплатному не було поштової установи, проте в Близнюках була телефонна мережа; в Близнюках 2 парових млини, а в Уплатному 2 вітряних; школи та лікарні були в обох селах; судова установа тільки в Близнюках. Населення Близнюків – 260 чол.; Уплатного – 989 чол. Перевага в населенні більш ніж в 3 рази.

Питання перенесення райцентру з Близнюків до Уплатного співпало з питанням ліквідації сусіднього національного російського Богданівського району.

Українізація

На той час в СРСР проводилася політика коренізації, а на території України – українізація. Окремо в округах створювалися райони та сільські ради, де переважна більшість населення становили національні меншини: росіяни, німці, євреї і т.д.

У жовтні 1925 року на засіданні Павлоградського Округвиконкому обговорювалося питання про приєднання Вербуватівської, Новоруської, Миколаївської та Кохівської сільських рад з Богданівського до Близнюківського району у зв’язку з тим, що дані сільради за своїм географічним розташуванням тяжіють до Близнюківщини, а не до Павлоградщини. Ці сільські ради раніше входили до Кохівської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Новоруська сільська рада була російська, бо там більшість населення становили росіяни, тому вся документація велася російською мовою.

Ймовірно з майбутнім розширенням території Близнюківського району постало питання про переміщення райцентру ближче по центру, бо Близнюки, згідно з тогочасними межами, знаходилися в північній частині, а Уплатне – по центру.

На засіданні округвиконкому знову підіймалося питання про перенесення райцентру та перейменування району на Уплатнівський. Мотивували пропозицію тим, що новоприєднані села та Уплатне знаходяться на одному шляху з Павлоградом.

Населення Близнюківського району станом на 1925 рік без приєднаних нових 4-х сільських рад становило 42110 чол. Постановою ВЦВК від 17 лютого 1926 року приєднувалися Вербуватівська, Новоруська, Миколаївська та Кохівська сільради, і, як планувалося, з райцентром в Уплатному. Населення збільшувалося до 50122 чол. До приєднання було 16 сільрад, після приєднання – 20, а саме: Близнюківська, Валер’янівська, Верхньосамарська, Добровільська, Дунінська, Надеждинська, Миколаївська, Новоолександрівська, Новомиколаївська, Олексіївська, Олександрівська, Рудаївська, Самійлівська, Софіївська, Тимофіївська, Уплатнівська, Вербуватівська, Новоруська, Миколаївська та Кохівська.

Центр району – Близнюки

Чи перенесли районний центр з Близнюків в Уплатне, а Близнюківський район перейменували в Уплатнівський? Ні, цього не сталося. Справа в тому, що у 1926 році відбулася ліквідація Павлоградської округи. Її було об’єднано з Катеринославською, що перейменована на Дніпропетровську.

 Богданівський район ліквідували, чотири його сільради приєднали до Близнюківського. Лозівський район приєднано до Харківської округи. Таким чином Близнюківщина ще шість років до 1932 року залишалася у складі Дніпропетровщини.

Під час створення Катеринославської (Дніпропетровської) округи підіймалося питання про те, що Петропавлівка та Близнюки не мають прямого залізничного сполучення з Катеринославом (Дніпропетровськом). Тяжіння Лозової та Близнюків було до Харкова. Це в першу чергу пов’язано із прямим залізничним сполученням. Тому Лозову раніше приєднали до Харківщини, а на момент створення Харківської області було приєднано й Близнюківський район.

 Якщо уважно подивитися на карту Харківської області, Лозівський та Близнюківський райони, через які проходить пряма залізнична гілка після приєднання зв’язували Харків та Барвінкове в одній адміністративно-територіальній одиниці.

Питання про перенесення Вербуватівської, Новоруської, Миколаївської та Кохівської сільських рад з Близнюківського до Павлоградського району підіймалося з самого початку ліквідації Павлоградської округи. Але остаточно вище названі сільради, крім Миколаївської, були приєднанні до Павлоградського району уже Дніпропетровської області лише у січні 1936 року. Замість Миколаївської сільради (сучасне село Миколаївка Друга) до Павлоградщини було приєднано Путятінську сільську раду, яку у 1965 році було повернуто до Близнюківського району Харківської області.

історик-дослідник
Михайло Волков

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *