В родині механізатора та доярки у селі Покровське (тепер Широке Самійлівської сільської ради) 4 лютого 1959 року народилася голосиста донечка Оля. Активна, непосидюча дівчинка співати почала ще не вміючи розмовляти. Ось так і живе з піснею, будуючи свою долю та втілюючи мрію дитинства в життя так, як уміє. Батьки Ольги Петрівни Гокової, саме про її мрію піде мова, подарували доньці талант до співу, пробивний характер та вміння спілкуватися з людьми.
Закінчивши Широчанську школу, Оля продовжила навчання в Юр’ївському навчальному закладі, а потім поступила до Кегичівського технікуму, щоб засвоїти професію бухгалтера. Де б не навчалася ця яскрава дівчина, скрізь вона співала, бо дуже любила це робити, адже Ольга Петрівна мріяла стати артисткою і виступати на великій сцені.
Доля людська, як круті гірки, то в прірву падаєш, то від висоти подих затамовуєш. Так і в долі нашої героїні всіляко бувало. Однак вижити у важких ситуаціях та радість розділити з іншими завжди допомагала пісня.
Від першого шлюбу у Ольги Петрівни народився син, якого довелося виховувати самій, то, повернувшись додому, молода жінка кинулася в роботу. Спочатку працювала обліковцем у колгоспі ім. газети «Известия», потім стала бригадиром тракторної бригади. Директор колгоспу Володимир Андрійович Ігнатенко робив із молодого фахівця «залізну леді», даючи роботу, яка була не під силу навіть чоловікам, а Ольга справлялася та ще й як: працьовиті люди її поважали, а ледарі – боялися.
Коли жінці хотілося плакати, бо й таке бувало частенько, Ольга голосно співала і мріяла – мріяла про те, що стоїть на сцені під софітами і дарує свої пісні людям.
З часом доля виявила прихильність до молодої жінки, пославши їй справжнє велике кохання і ось уже 38 років Ольга Гокова не боїться повторювати:
«Я щаслива жінка. Мій коханий Федєчка – сенс мого життя, моя підтримка і моя радість. Він став батьком моєму синові, разом ми народили і виховали красуню донечку. Мій коханий підтримує мене у всьому, і я вдячна йому за це».
Ольга Петрівна дев’ять років очолювала одне із відділень колгоспу, пізніше була бригадиром на свинофермі, а потім – завідуючою молочно-товарною фермою. Вдома ж її чекала любляча родина, велике підсобне господарство і пісня. Хоча, співала жінка й на роботі, а ще.. продовжувала мріяти!
Вийшовши на пенсію, активна широчанка, яка неодноразово обиралася депутатом районної та сільської рад, продовжує співати вдома, пораючись біля своїх шести корів, на концертах в сільському клубі, на весіллях та днях народження.
Знаючи про мамине найбільше бажання, в лютому 2018 року діти зареєстрували її на кастинг пісенного шоу «Х-Фактор». І вдячність, і розпач, і сльози, і сміх, і переляк – всі ці емоції виплеснулися при звістці про такий давно вже вимріяний подарунок….
Поїхала, заспівала і повністю підкорила членів журі відбіркового туру.
«Ви, Ольго, – душа народу українського. З впевненістю можу сказати, що Вам треба готуватися до кастингу в Києві», – зазначив один із поважних суддів відбіркового етапу.
Так і сталося. Отримала запрошення, стала збиратися: полізла в погріб, дістала баночки з консервацією – аджика, грибочки, вареннячко, сумку склала, а туди ще ж молочко свіженьке та сметанку з сирком домашнім. Ось так «залізна леді» з непідйомними торбами поїхала підкоряти столичну сцену «Х-Фактора» та втілювати свою мрію в життя.
«Знаєте, я про переживання говорити не буду, бо думала лиш про одне, як заспівати так, щоб людям сподобалося, – ділиться враженнями Ольга Петрівна, – а з порожніми руками в гості їздити не звикла. Пішла я на сцену з сумками, а назустріч біжить мені маленький такий чоловік, пізніше згадала, що це Монатік, і запитує, що я в сумках несу. Кажу – грибочки, сметанку, молочко, а він мені – грибочки спробувати дасте? Звичайно!…
Я не жартую, бо й настрій мені ця зустріч підняла і віру вселила. Вийшла я на величезну красиву сцену, і як побачила Олега Вінника, Настю Каменських, Діму Шурова, нашого дорогого Андрія Данилка і заспівала перед великою кількістю людей, то моя мрія здійснилася».
Наша землячка гарно виступила на кастингу в Києві, і її відібрали для участі в прямих ефірах. Далі першого ефіру жінка не пройшла, але той заряд позитивної енергії, нових вражень, впевненості в собі, які вона відчула, не передати словами.
Ольга Петрівна Гокова – гарна, запальна, талановита та яскрава жінка з далекого села Широкого пройшла довгий шлях до своєї мрії і досягла її, завдячуючи рідним людям, які допомогли їй стати повністю щасливою.
Ірина Воронкіна
