Вівторок, 26 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > З маленьких кроків починаються великі зміни в житті

З маленьких кроків починаються великі зміни в житті

У Софіївці Першій живуть великі, дружні родини, славні своєю працьовитістю та неабиякими талантами. Серед них і молода сім’я Кондри Костянтина та Маргарити. Саме чарівна Маргарита і розповість читачам «Нового життя» про свої захоплення та звичайні будні, які для цієї жінки не бувають сірими і нудними.

  • Маргарито Петрівно, Вас знають як талановиту людину, яка має широкий світ захоплень. Ви молода мама, вправна господиня, випікаєте торти на замовлення, маєте хист до малювання та ще й працюєте. Скажіть, будь ласка, як встигаєте поєднувати творчість, роботу та сімейні турботи?
    • Я завжди була активною людиною, то нічого надскладного в своєму житті не бачу. Скоріше, воно наповнене змістом, завдяки чому я не просто проживаю день, а ще й виділяю час для особистісного розвитку. Народилася я і виросла в Софіївці Першій, закінчила місцеву школу зі срібною медаллю, тут знайшла своє кохання, народила дітей, маю улюблену роботу, навчилася втілювати мрії в життя і поряд зі мною люблячі люди. Можливо, саме тому, що рідна земля дає мені сили, я так багато встигаю.
  • Дозвольте читачам «Нового життя» зазирнути у Ваше особисте життя.
    • Я виросла у багатодітній сім’ї Манзюків. У мене є три старших брати, то завжди відчуваю їхній надійний захист. Вже давно в кожного з нас своя родина, діти, але ми всі, як одне ціле: живемо поряд, підтримуємо один одного, оберігаємо родинні традиції, адже на всі свята збираємося разом.
      В юності я любила волейбол, грала за збірну Софіївки Першої. Свого чоловіка знаю зі школи, але закохалася в нього вже в студентські роки. Одружилися ми з Костею у 2012 році. Пізніше народилася Маша. Коли я була у декретній відпустці, то з’явилося багато вільного часу. От я й шукала себе то вивчаючи ази манікюрної справи, то випічки. Через три роки після Маші народилася Діанка, і моя декретна відпустка продовжилася, а сидіти вдома без роботи я не звикла. Тож випічка тортів та пряників стала вже не захопленням, а можливістю поповнити сімейний бюджет. Перший торт спекла чоловіку на день народження, потім племіннику, родичам, а тепер маю багато постійних клієнтів. У 2019 році їздила на майстер-клас до пряничниці по розпису пряників, а ще була на навчанні по цукровій флористиці – це фантастично цікаво і смачно. Коли випікаю торти на замовлення, вдома особлива атмосфера: я до печі, діти – у свою кімнату гратися (посміхається).
      Ще дуже люблю спостерігати, як з насінини виростає якась екзотична рослинка: так я викохала фінікову пальму і вашингтонію. За двором і в квітнику до пізньої осені цвітуть троянди.
      Як звичайні сільські жителі ми утримуємо підсобне господарство – двох корів та курей. За затишок та порядок в оселі відповідаю я, а по господарству порається Костя, він і корів доїть доїльним апаратом. Мені взагалі пощастило з чоловіком, бо він і з дівчатками займається, коли є в цьому необхідність, і завжди підтримує мої починання.
      Моя сім’я – це впевненість у завтрашньому дні, це ніжність і вірність, це міцна фортеця. То й донечок ми з чоловіком виховуємо в любові та створюючи свої родинні традиції: читаємо вголос, влаштовуємо спортивні змагання або готуємо концертні номери, щоб потім показати їх нашим родичам під час чергової зустрічі. Так і живемо.
  • А хто Ви за освітою?
    • Я із задоволенням вивчала у школі німецьку мову, то мріяла стати перекладачем. Але так склалося, що на бюджет до вишу не пройшла. Щоб не втрачати рік, спочатку вчилася на конторського службовця, а потім стала студенткою Української інженерно-педагогічної академії, яку закінчила у 2011 році за спеціальністю інженер-електромеханік. Нещодавно пройшла курси підвищення кваліфікації бібліотекарів.
  • Другий рік Ви очолюєте сільську бібліотеку, так чим же відрізняється Софіївська Перша бібліотека-філія від інших?
    • Я у захваті від своєї роботи, люблю книги, знаю про величезну користь читання, то й роблю все можливе, щоб мої земляки приходили до бібліотеки частіше і їм було тут цікаво. Завдяки підтримці колишньої сільської ради та її очільниці Матвієнко Наталії Всеволодівни наш заклад дуже добре оснащений. Саме приміщення, яке розташовується в будівлі місцевої школи, відремонтоване, тепле, затишне та ще й є підключення до інтернет-мережі. Маємо два комп’ютери, інтерактивну дошку та проектор. З дітьми я проводжу різноманітні конкурси, вікторини, а з дорослими – творчі зустрічі, присвячені пам’ятним датам, святковим дням та видатним українським авторам. Найстаршими читачами Софіївської бібліотеки є Микола Іванович Лисенко та Зінаїда Андріївна Лавриненко, то намагаюся дістати їм ту літературу, яку вони хочуть почитати. Та й взагалі, якщо немає у бібліотечному фонді тієї чи іншої книги, то зв’язуюся з іншими бібліотекарями Близнюківщини і завжди знаходжу те, чого хочуть мої читачі.
  • Нещодавно Ви почали писати картини. Розкажіть детальніше про це Ваше захоплення.
    • Малювати я любила з дитинства, але професійно навчатися цьому в селі неможливо. Я дуже вдячна своїм шкільним учителям образотворчого мистецтва Оксані Володимирівні Осипі та Аллі Анатоліївні Рибалко. Ці жінки навчили мене тому, що вмію. Зараз Маша і Діана підросли, через карантинні обмеження багато часу ми проводимо вдома, то я згадала про свою дитячу пристрасть і почала писати картини. Коли робіт стало декілька, вирішила спробувати свої сили в конкурсі. Дізналася, що проходитиме Міжнародний багатожанровий фестиваль-конкурс «Весно-LOVE», залишила заявку, вислала деякі картини і ось…мої роботи названо кращими на цьому фестивалі. Чесно кажучи, ця перемога була для мене неочікуваною, але, звичайно, радісною і мотивуючою до подальшого розвитку. І зараз я з впевненістю можу стверджувати, що з маленьких кроків починаються великі зміни в житті. Головне – прямувати вперед, не боятися мріяти і в кожну справу вкладати частинку своєї душі.

Ірина Воронкіна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *