Вівторок, 7 Грудня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > Костянтин Посохов “Щира розмова”

Костянтин Посохов “Щира розмова”

Понеділок. Ранок
Пильно вдивляюся у своє відображення у великому дзеркалі на стіні ванної кімнати.
– Привіт, Костянтине! Як ся маєш?!
Обличчя трохи втомлене, але очі сяють радісним очікуванням. Попереду цікавий тиждень, багатий на події, зустрічі, враження.
Я щасливий! Маю життя, про яке лиш мріяв колись. Моя велика дружна родина – основа цього щастя. У моїй сім’ї всі люблять один одного, люблять свою землю і свій народ.
А ще у мене є улюблена робота. Фірма, в якій я працюю, займається тим, що по всьому світу знаходить авторів цікавих та перспективний ідей, пов’язаних зі зменшенням шкідливого впливу людини на природу. Наші фахівці допомагають авторам доопрацьовувати та просувати ці ідеї. Моїм обов’язком є зустрічатися із керівниками підприємств та організацій і переконувати їх у економічній доцільності впровадження конкретних проєктів. Ці зустрічі зазвичай приємні й результативні, бо промисловці та підприємці й самі свідомі того, що збережене сьогодні довкілля – запорука здорового і щасливого життя у майбутньому.


Сьогодні зранку у мене заплановано дві зустрічі: одна в Парижі, друга в Берліні. Це близько. Вакуумна капсула підземного пасажирського трубопроводу домчить мене до місця призначення за пів години. Буду вдома вже після обіду. Чудово! З дружиною і дітьми завітаємо на святкову вечерю на честь дня народження нашої бабусі, моєї мами.


У мого віддзеркалення тепліють очі, світліє обличчя.
– Що, Костянтине, любиш ці посиденьки в родинному колі і полюбляєш мамині пиріжки?!
А от завтра подорож буде тривалішою. Чекають партнери в Пекіні та Токіо. Зарубіжні колеги цінують мене за фаховість та порядність, а ще шанують як представника сильної, успішної держави, народ якої мечем і словом довів своє право на мир, цілісність і незалежність.
У середу, четвер і п’ятницю працюватиму вдома, в Україні: проведу зустрічі в Києві і Херсоні, в Ужгороді і Луганську, в Полтаві та Запоріжжі.

Звісно, не обов’язково їздити особисто: маємо безліч сучасних дистанційних способів комунікації. Та я люблю подорожувати, особливо Україною, приємно бачити, як щоразу охайнішими, красивішими, сучаснішими стають міста і села моєї Батьківщини.


А на вихідні ми всією родиною вирушимо в Крим. Там дуже шанують нашу історію, наші звичаї, традиції. На прохання кримчан уже кілька років поспіль в українському Севастополі проходить щорічний фестиваль української етнічної культури. Учасники і гості свята приїздять з усіх куточків України: з Донецька і Львова, з Тернополя і Одеси, з Харкова і Дніпра. У дні фестивалю сонячний, квітучий український Крим стає ще яскравішим.

Вулиці міст і селищ майорять вишиванками, повсюди лунає українська мова, а ще французька, італійська, німецька, польська, англійська…
– Що замислився, Костянтине? Згадав далекий 2021-ий рік?
Людство вчилося долати страшну пандемію, що охопила весь світ. А в Україні ще й своя біда: вже сім років майже щодня надходять то тривожні, то трагічні новини з фронту. Здавалося тоді, тридцять років тому, що про щасливе майбутнє, своє і своєї Батьківщини, можна лише мріяти.

І ти мріяв, Костянтине, мріяв, але чи вірив, що ця мрія здійсненна? Звісно, вірив, бо якщо ми не віримо у наші мрії, то вони не стають реальністю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *