Головна > творчість читачів

творчість читачів

Алла Рибалко “Казка про чарівного гарбуза”

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Жили собі на краю села  дід Сава  та баба Палажка. Діток у них не було , жили бідненько, але не нудьгували.  Якось навесні сиділи вони на призьбі, журилися. Аж тут летить  лелека-поважний птах, що приносить щастя. Він зробив коло над хатою і обережно поклав бабі Палажці на коліна велике, блискуче, наче перлина, гарбузове зернятко.-Посадіть і буде вам радість!-мовив і полетів.-Ой, яке зернятко!-зраділа баба. -Посадимо його на городі! Так і зробили. Зернятко швидко проросло, і виріс із нього гарбуз величезний, золотий, що аж світився в місячному світлі. Швидко гарбуз достиг. Дід приніс його до хати. Тільки-но поставив  посеред світлиці, як він засвітився яскраво-яскраво,

Читати далі

Казка про Ромашку

nove.in.ua КУЛЬТУРА, НОВИНИ 0

У далекі часи, коли зорі ще спускалися на землю, щоб погратися з краплинами роси, народилася квітка особливої краси. Сонце подарувало їй золоте сердечко, а Місяць — білі пелюстки, чисті, як промінь у нічній тиші. Так з’явилася Ромашка. Феї, що жили в полі, дуже зраділи новій квітці. Вони кружляли над нею, співали пісні, і кожна пелюстка світилася, немов маленька зірка. Ромашка вміла чути людські серця: коли хтось приходив до неї з питанням, вона передавала відповідь через шепіт своїх пелюсток. Та одного разу у поле прийшов Темний Морок. Він хотів знищити Ромашку, бо не любив ні світла, ні правди. Морок дмухнув холодом, і всі

Читати далі

Мирний світанок села. Авторка Ольга Скрипник

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Ви любите літній світанок,Як ледве зажевріє схід..І нічка збирає у дзбанокСвій місячно - зоряний цвіт? Вже треті півні сповіщаютьПрихід світанкових годин,А десь у дворі не змовкаєРозбурканий песик один. Дзвінкий соловейко у вітахНесміло акорд почина..О, скільки цих звуків у Літа,Аж, колом іде голова ! Зозуля і сич перемовуВедуть в напівсоннім селі.Для ранку яскраву обновуНесе новий день на крилі. Вітає його дикий голуб -Пісні його - серцю близькі..Я вдячна тобі, моя долеЗа звуки ці - рідні, сільські. Прислухайсь…Ти серцем відчуєшВелику жагу до життя,Яке перемогу в і щ у єПростого, людського буття. С п и н и с я !Віддайся цій миті !Візьми всю наснагу у ній !Один раз

Читати далі

Моє село /До Дня визволення села Уплатне/

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

16 вересня 2009 року Село моє, у мене ти єдине,Моє село найкраще на землі.І я пишаюсь тим, що ріс і виріс,І жити залишився в цім селі. І що не я один, а нас таких багато,Кого не поманила чужина,І не поїдем жити ми в Карпати,Тому що там Уплатного нема. Жили на півночі, жили й на сході,В Криму шукали схожого села, -Не залишилися, приїхали додому,Тому що там Уплатного нема. Були й такі, що цілину орали,Заводи будували і міста,Та поверталися до рідного порогу,Тому що там Уплатного нема. У нас живуть тернопільці й львів’яни,З Уралу, Сум, Донбасу, з-за Дніпра.Ми всі одна сім’я, ми – УПЛАТНЯНИ,І я не хочу іншого

Читати далі

Вірші, народжені війною

nove.in.ua КУЛЬТУРА, НАМ ПИШУТЬ 0

Ранок починається...та світла Дуже мало в зраненій душі,І весна морозить свої квіти,І , чомусь, не пишуться вірші. Ранок починається з Фейсбуку:Що там? Скільки? Господи, прости... Плутаються в серці букви, звуки!Як же біль такий перенести??!!! Вкотре пишеш: " Світла, вічна пам'ять" І тремтить рука...сльоза бринить... І хвилиночку боїшся згаять - Аби провести в останню мить. І пливе по Україні кача З півночі на захід і на схід... НЕ ЗАБУДЕМО НІКОЛИ!!! НЕ ПРОБАЧИМ!!! Чобота загарбницького слід!!! Кажуть, що не можна проклинати Навіть вбивцю, ворога - тирана, Та як може втриматися Мати, Коли в серці кровоточить рана?!!! Будь же проклятий, рашисте озвірілий, Що погряз в болоті кров'яному!!! Щоб

Читати далі

Вірші, народжені війною

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Закрийте небо… Просить Україна..❌✈️❌Закрийте небо .. Просить весь народ..Чого чекаєте… Мовчатиме руїна?!Чи упевняєтесь, що є на небі Бог?Закрийте небо, молять щиро діти,Ви, люди сильні, світу усього,Чи ви не бачите, що в’януть, наче квіти,Вони без світла у підвалах… Ще чого..?Чи мало пролилося в землю крові?Чи ви не тонете іще у морі сліз?То де ж той прояв милості, любові,То де ж обіцянка із гарних сотні слів?Чи вже серця людські настільки скам‘яніли,Не відгукнуться на прохання врятувать -Дітей, що ще живуть… Що жить хотіли…Та ворог їм завадив розквітать…Закрийте небо… Просить Україна…За нею вся Європа… Увесь світ…Невже одна страшна недолюдинаЗмогла всіх залякати… Підкупить…Закрий нам небо,

Читати далі

Костянтин Посохов “Щира розмова”

nove.in.ua ГРОМАДА, НАМ ПИШУТЬ 0

Понеділок. Ранок Пильно вдивляюся у своє відображення у великому дзеркалі на стіні ванної кімнати.- Привіт, Костянтине! Як ся маєш?!Обличчя трохи втомлене, але очі сяють радісним очікуванням. Попереду цікавий тиждень, багатий на події, зустрічі, враження. Я щасливий! Маю життя, про яке лиш мріяв колись. Моя велика дружна родина – основа цього щастя. У моїй сім’ї всі люблять один одного, люблять свою землю і свій народ.А ще у мене є улюблена робота. Фірма, в якій я працюю, займається тим, що по всьому світу знаходить авторів цікавих та перспективний ідей, пов’язаних зі зменшенням шкідливого впливу людини на природу. Наші фахівці допомагають авторам доопрацьовувати

Читати далі

Діти Близнюківщини мріють про майбутнє.

nove.in.ua ГРОМАДА, НАМ ПИШУТЬ 0

Конкурс «Моя Мрія – 2021» започатковано у 2018 році за ініціативи Анатолія Русецького з метою підтримки творчої молоді, сприяння патріотичному, духовному та естетичному вихованню майбутньої еліти суспільства. Традиційно участь у конкурсі беруть серед інших і учні з Близнюківщини. В цьому році діти писали твори на тему «Україна через 30 років». В підсумку Чуприна Марія з Близнюків та Посохов Костянтин зі Слобожанського вибороли друге місце в номінації «Есе», а Андрійчук Анастасія з Садового – третє. До вашої уваги роботи талановитих дітей. Чуприна Марія

Читати далі

Про к о х а н н я … автор Ольга Скрипник

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Ні, не забути ту Берізку в лісі,В обіймах Клена, знітившись стоїть.Не зовсім в молодому уже віці,Але коханням кожна брунечка горить!Переплелись в коханні гілки - руки,В тоненьких зморшках світиться кора...Мабуть, немало пережито муки,Та ти, Берізко, зовсім не стара.Сором'язлива, горда, наче дівчина,Я шепіт її чую з верховіть :- Ні, не розпуста це, а свідченняКохання вірного і довгого, як вік.Пробач мені, Берізко, ту провину,Що погляду не можу відвести,Бажаю, щоб ніяка хуртовинаНіколи не змогла б вас розвести.Розповідатиму про вас усюди,Як біла заздрість душу дістає :Кохали б одне одного так люди !І так цінили почуття своє !

Читати далі