Головна > творчість читачів

Костянтин Посохов “Щира розмова”

Понеділок. Ранок Пильно вдивляюся у своє відображення у великому дзеркалі на стіні ванної кімнати.- Привіт, Костянтине! Як ся маєш?!Обличчя трохи втомлене, але очі сяють радісним очікуванням. Попереду цікавий тиждень, багатий на події, зустрічі, враження. Я щасливий! Маю життя, про яке лиш мріяв колись. Моя велика дружна родина – основа цього щастя. У моїй сім’ї всі люблять один одного, люблять свою землю і свій народ.А ще у мене є улюблена робота. Фірма, в якій я працюю, займається тим, що по всьому світу знаходить авторів цікавих та перспективний ідей, пов’язаних зі зменшенням шкідливого впливу людини на природу. Наші фахівці допомагають авторам доопрацьовувати

Читати далі

Діти Близнюківщини мріють про майбутнє.

Конкурс «Моя Мрія – 2021» започатковано у 2018 році за ініціативи Анатолія Русецького з метою підтримки творчої молоді, сприяння патріотичному, духовному та естетичному вихованню майбутньої еліти суспільства. Традиційно участь у конкурсі беруть серед інших і учні з Близнюківщини. В цьому році діти писали твори на тему «Україна через 30 років». В підсумку Чуприна Марія з Близнюків та Посохов Костянтин зі Слобожанського вибороли друге місце в номінації «Есе», а Андрійчук Анастасія з Садового – третє. До вашої уваги роботи талановитих дітей. Чуприна Марія

Читати далі

Про к о х а н н я … автор Ольга Скрипник

Ні, не забути ту Берізку в лісі,В обіймах Клена, знітившись стоїть.Не зовсім в молодому уже віці,Але коханням кожна брунечка горить!Переплелись в коханні гілки - руки,В тоненьких зморшках світиться кора...Мабуть, немало пережито муки,Та ти, Берізко, зовсім не стара.Сором'язлива, горда, наче дівчина,Я шепіт її чую з верховіть :- Ні, не розпуста це, а свідченняКохання вірного і довгого, як вік.Пробач мені, Берізко, ту провину,Що погляду не можу відвести,Бажаю, щоб ніяка хуртовинаНіколи не змогла б вас розвести.Розповідатиму про вас усюди,Як біла заздрість душу дістає :Кохали б одне одного так люди !І так цінили почуття своє !

Читати далі

На луки туман опустився. Наталія Літвінова

На луки туман опустився. День літній поволі згасає.І сонце, за день натомившись,За обрій спочити лягпє. Над ставом верба похилилась,В задумі вдиаляючись в воду…Що бачиш у темних глибинах,Загублену юність, чи вроду ? Купаються зорі в воді,І місяць, як човен на хвилях,Гойдаючись, лине тудиДе юність верби загубиоась… У темнім гаю соловейЗворушує піснею душу.І рветтся вона із грудейКоханій єдиній назустріч… …А вранці роса упадеВербі сивиною на коси.І зникне це дійство нічнеЗ промінями першими сонця…

Читати далі

Моє село. Автор Ольга Скрипник

Ви хоч раз бували на селі,Де світанки грають стоголосі,Де до теплої, старенькоі земліРанком горнуться тумани босі,Де у хор збирається пташня,І від тої пісні чарівної -На душі неспокій, метушня,Відчуття любові неземної.Де, вдягнувши сарафани білі,У доросле плинучи життя,Навесні, немов перед весіллям,Молоденькі яблуньки тремтять.Де настільки все твоє довкола :Синій простір і повітря чисте,За городами - пшеничне поле,Бур'яни - зухвалі й гонористі.А коли з криниці, в літню спеку,Кришталевої поп'єш води -Розумієш : щастя недалеко,Ти за ним повернешся сюди ..

Читати далі

Відлуння Тарасових снів. Автор Ольга Скрипник

Наснився сон страшний мені:Низькі хати, дерева, люди.І Бог на чорному коніБреде стежиною в нікуди.Довірливе, ласкаве сонцеДо хмар потрапило в полон -Хворіли в темряві віконця,Підглянувши в мій чорний сон.В річках розпластана вода,Кимось принесена у жертву,Немов царівна молода,Була красива, але мертва.І вже не грали, наче море,Пшеницями густі поля.Здригалася від гніву й горяХрестами всіяна Земля.У темнім небі хижий птах Кричав про біди неминучі.Підштовхував великий страхМалих людей до краю кручі.І я між них…І чорна тиша,І камінь валиться з-під ніг.Хочу прокинутись скоріше,Вернути світло, радість, сміх !….Прокинулась . Світило сонцеВ моєму рідному вікні.Хвалити Бога, що був сон це.І думка враз : " А може НІ

Читати далі

Ветерани. Автор Ольга Скрипник

Вони сядуть в садку біля вишні,По чарчині до вуст піднесуть,Й закружляє , мов листя торішнєДавніх спогадів вогняна путь.Де в окопах, степах та руїнах,На дорогах гарячих фронтів -Не одна голосила країнаНад могилами рідних братів.А вони залишилися жити,Пощастило, мабуть, повезло.І дарує солдатам квітиВ день травневий щасливе село.І не вперше рука чоловічаДо очей поспішить, щоб уразНаздогнати на літнім обличчіТу сльозу, що не висушив час.НЕ зітри, Україно це свято,Бо твоїх ветеранів - синівЗ кожним роком все менше на брата,Все тихішає дзвін орденів. …..Ольга Скрипник.Фото з інтернету.

Читати далі

Падала зірка. Автор Ольга Скрипник

Падала зірка у темряву ночі,Спалах тривав лише мить.Та на Землі побажання жіночеВстигло ії перестріть : Не переймайся, Зіронько ясна,Хай був миттєвим політ,Та лише тобі - дивовижно прекрасній,Заздрив весь зоряний світ.Скільки б часу на Землі я не мала -Тільки б відчути політ ,Хай лише мить - та прожити свій спалах,Світлий лишаючи слідОльга Скрипник./ фото із інтернета /

Читати далі