Головна > творчість читачів

творчість читачів

Моє село /До Дня визволення села Уплатне/

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

16 вересня 2009 року Село моє, у мене ти єдине,Моє село найкраще на землі.І я пишаюсь тим, що ріс і виріс,І жити залишився в цім селі. І що не я один, а нас таких багато,Кого не поманила чужина,І не поїдем жити ми в Карпати,Тому що там Уплатного нема. Жили на півночі, жили й на сході,В Криму шукали схожого села, -Не залишилися, приїхали додому,Тому що там Уплатного нема. Були й такі, що цілину орали,Заводи будували і міста,Та поверталися до рідного порогу,Тому що там Уплатного нема. У нас живуть тернопільці й львів’яни,З Уралу, Сум, Донбасу, з-за Дніпра.Ми всі одна сім’я, ми – УПЛАТНЯНИ,І я не хочу іншого

Читати далі

Вірші, народжені війною

admin_nove КУЛЬТУРА, НАМ ПИШУТЬ 0

Ранок починається...та світла Дуже мало в зраненій душі,І весна морозить свої квіти,І , чомусь, не пишуться вірші. Ранок починається з Фейсбуку:Що там? Скільки? Господи, прости... Плутаються в серці букви, звуки!Як же біль такий перенести??!!! Вкотре пишеш: " Світла, вічна пам'ять" І тремтить рука...сльоза бринить... І хвилиночку боїшся згаять - Аби провести в останню мить. І пливе по Україні кача З півночі на захід і на схід... НЕ ЗАБУДЕМО НІКОЛИ!!! НЕ ПРОБАЧИМ!!! Чобота загарбницького слід!!! Кажуть, що не можна проклинати Навіть вбивцю, ворога - тирана, Та як може втриматися Мати, Коли в серці кровоточить рана?!!! Будь же проклятий, рашисте озвірілий, Що погряз в болоті кров'яному!!! Щоб

Читати далі

Вірші, народжені війною

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Закрийте небо… Просить Україна..❌✈️❌Закрийте небо .. Просить весь народ..Чого чекаєте… Мовчатиме руїна?!Чи упевняєтесь, що є на небі Бог?Закрийте небо, молять щиро діти,Ви, люди сильні, світу усього,Чи ви не бачите, що в’януть, наче квіти,Вони без світла у підвалах… Ще чого..?Чи мало пролилося в землю крові?Чи ви не тонете іще у морі сліз?То де ж той прояв милості, любові,То де ж обіцянка із гарних сотні слів?Чи вже серця людські настільки скам‘яніли,Не відгукнуться на прохання врятувать -Дітей, що ще живуть… Що жить хотіли…Та ворог їм завадив розквітать…Закрийте небо… Просить Україна…За нею вся Європа… Увесь світ…Невже одна страшна недолюдинаЗмогла всіх залякати… Підкупить…Закрий нам небо,

Читати далі

Костянтин Посохов “Щира розмова”

admin_nove ГАЗЕТА, НАМ ПИШУТЬ 0

Понеділок. Ранок Пильно вдивляюся у своє відображення у великому дзеркалі на стіні ванної кімнати.- Привіт, Костянтине! Як ся маєш?!Обличчя трохи втомлене, але очі сяють радісним очікуванням. Попереду цікавий тиждень, багатий на події, зустрічі, враження. Я щасливий! Маю життя, про яке лиш мріяв колись. Моя велика дружна родина – основа цього щастя. У моїй сім’ї всі люблять один одного, люблять свою землю і свій народ.А ще у мене є улюблена робота. Фірма, в якій я працюю, займається тим, що по всьому світу знаходить авторів цікавих та перспективний ідей, пов’язаних зі зменшенням шкідливого впливу людини на природу. Наші фахівці допомагають авторам доопрацьовувати

Читати далі

Діти Близнюківщини мріють про майбутнє.

admin_nove ГАЗЕТА, НАМ ПИШУТЬ 0

Конкурс «Моя Мрія – 2021» започатковано у 2018 році за ініціативи Анатолія Русецького з метою підтримки творчої молоді, сприяння патріотичному, духовному та естетичному вихованню майбутньої еліти суспільства. Традиційно участь у конкурсі беруть серед інших і учні з Близнюківщини. В цьому році діти писали твори на тему «Україна через 30 років». В підсумку Чуприна Марія з Близнюків та Посохов Костянтин зі Слобожанського вибороли друге місце в номінації «Есе», а Андрійчук Анастасія з Садового – третє. До вашої уваги роботи талановитих дітей. Чуприна Марія

Читати далі

Про к о х а н н я … автор Ольга Скрипник

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Ні, не забути ту Берізку в лісі,В обіймах Клена, знітившись стоїть.Не зовсім в молодому уже віці,Але коханням кожна брунечка горить!Переплелись в коханні гілки - руки,В тоненьких зморшках світиться кора...Мабуть, немало пережито муки,Та ти, Берізко, зовсім не стара.Сором'язлива, горда, наче дівчина,Я шепіт її чую з верховіть :- Ні, не розпуста це, а свідченняКохання вірного і довгого, як вік.Пробач мені, Берізко, ту провину,Що погляду не можу відвести,Бажаю, щоб ніяка хуртовинаНіколи не змогла б вас розвести.Розповідатиму про вас усюди,Як біла заздрість душу дістає :Кохали б одне одного так люди !І так цінили почуття своє !

Читати далі

На луки туман опустився. Наталія Літвінова

admin_nove ГАЗЕТА, НАМ ПИШУТЬ 0

На луки туман опустився. День літній поволі згасає.І сонце, за день натомившись,За обрій спочити лягпє. Над ставом верба похилилась,В задумі вдиаляючись в воду…Що бачиш у темних глибинах,Загублену юність, чи вроду ? Купаються зорі в воді,І місяць, як човен на хвилях,Гойдаючись, лине тудиДе юність верби загубиоась… У темнім гаю соловейЗворушує піснею душу.І рветтся вона із грудейКоханій єдиній назустріч… …А вранці роса упадеВербі сивиною на коси.І зникне це дійство нічнеЗ промінями першими сонця…

Читати далі

Моє село. Автор Ольга Скрипник

admin_nove ГАЗЕТА, НАМ ПИШУТЬ 0

Ви хоч раз бували на селі,Де світанки грають стоголосі,Де до теплої, старенькоі земліРанком горнуться тумани босі,Де у хор збирається пташня,І від тої пісні чарівної -На душі неспокій, метушня,Відчуття любові неземної.Де, вдягнувши сарафани білі,У доросле плинучи життя,Навесні, немов перед весіллям,Молоденькі яблуньки тремтять.Де настільки все твоє довкола :Синій простір і повітря чисте,За городами - пшеничне поле,Бур'яни - зухвалі й гонористі.А коли з криниці, в літню спеку,Кришталевої поп'єш води -Розумієш : щастя недалеко,Ти за ним повернешся сюди ..

Читати далі