Близнюківська селищна рада спільно з газетою «Нове Життя» продовжує розповідати про те, як змінилася Близнюківщина після вторгнення російської федерації. Сьогодні мова піде про Алісівський старостинський округ. Він першим на території громади масово почав приймати внутрішньо переміщених осіб.
За словами старости Олени Романенко, до очолюваного нею старостату люди з Грушувахи, Миколаївки та Мечебилового стали приїздити ще на початку березня. «Ми виявилися найближчою більш-менш спокійною територією до зони бойових дій. Наприклад, від нас до села Миколаївка Барвінківської громади польовими дорогами всього 15 кілометрів. Тож, коли там стало «гаряче», багато хто приїхав сюди в надії вже скоро повернутися додому», – розповідає Олена Олександрівна.
Наразі на території Алісівського старостинського округу зареєстровано 97 внутрішньо переміщених осіб. Є люди з Ізюмського району, Харкова та Донецької області. Багато хто приїхав до рідних чи знайомих, а є й такі, які приїхали, як-то кажуть, в нікуди.
«Коли все почалося, ніхто з нас не був готовий до таких викликів. Але ми даємо раду, на щастя. Дякую колегам та односельцям за постійну підтримку, – говорить староста. – Це вже зараз ми спокійно розселяємо переселенців у покинуті будинки, а тоді, на початку березня, потрібно було думати не лише про дах над головою, але і про опалення. І тут «спрацювали» алісівчани, які інколи давали прихисток зовсім незнайомим людям. Був випадок, коли в одному будинку жило 13 чоловік. Тісно та затишно, як говорить народна мудрість». Варто зазначити, що Олена Романенко вже понад 20 років працює в органах місцевого самоврядування. Досвід та ділові якості дозволили їй посісти гідне місце у «команді», сформованій селищним головою Геннадієм Королем.
Староста говорить, що у порівнянні з довоєнним часом коло обов’язків зараз не надто змінилося, проте морально стало набагато важче.
«Люди, які до нас їдуть, зіткнулися з таким горем, що просто важко уявити. Кожна їхня історія може залишити байдужим лише тоді, коли у тебе кам’яне серце. І алісівчани, і я, як староста, і вся селищна рада роблять все можливе, щоб підтримати і місцевих жителів, і вимушених гостей громади. У березні був такий час, коли сюди ніхто не привозив хліб. Тож доставка хліба та ліків стала частиною моїх обов’язків. На щастя, зараз селищна рада відновила автобусне сполучення. Люди можуть дістатися Близнюків і купити те, що їм потрібно. Двічі на тиждень привозить хліб і ТОВ «Рома». Поряд з цим ми продовжуємо працювати над благоустроєм – висаджуємо квіти, робимо поточні ремонти, упорядковуємо територію», – ділиться Олена Олександрівна.
І щиро дякує всім працівникам з благоустрою та соціальної сфери округу за щоденну нелегку роботу.
Участь у житті округу беруть і місцеві підприємці. Наприклад, Сергій Борзіков та Анатолій Спорник придбали генератор, щоб старостат у критичній ситуації не залишився без світла. Керівництво ТОВ «Краєвид Агро» надавало гуманітарну допомогу засобами гігієни, завозили пісок на кладовище.
«Знаєте, зараз, під час війни, трагічні та радісні події так сильно переплелися….. 26 квітня переселенка з Барвінкового народила у нас хлопчика Матвія. До речі, тато новонародженого зараз бере участь у бойових діях. Також до нас періодично приїздять родини з дітьми, тож дитячого сміху у старостаті стало більше. Але поряд з цим нас сколихнуло страшне горе – 23 квітня алісівчани проводжали в останню путь односельця Євгенія Андрієнка, який загинув від рук рашистів. Він був прекрасною людиною, добрим, щирим, порядним хлопцем. Рідний брат загиблого й досі продовжує нести службу. Вклоняємося до землі батькам Героя – Віктору та Галині Андрієнкам за виховання таких дітей», – говорить Олена Романенко.
Щодо планів на майбутнє, то одразу після перемоги у Алісівському старостинському окрузі планують зробити вуличний водопровід. На жаль, попередні домовленості щодо початку робіт навесні цього року через війну довелося відкласти на невизначений термін: «Все, що запланували, обов’язково реалізуємо, був би мир!»
Олена ШАРІПОВА
