Військові дії сьогодні проходять зовсім недалеко від Близнюківщини і канонаду ми чуємо щодня. То й настрій у людей відповідний подіям на фронті: то піднесення, то занепад. З приводу цього хочеться поділитися з нашими читачами цитатами з виступу радника голови Офісу Президента ОЛЕКСІЯ АРЕСТОВИЧА:

- Як говорив мій ротний старшина: « У людини тільки два вроджені інстинкти: смоктальний і хапальний. І рано чи пізно доводиться визначитись». Це безпосередньо стосується психологічного стану – і військ, і народу загалом. Зрозумійте: час бадьорих гасел минув. До кінця цієї війни добіжить той, хто вміє тікати скільки може, а потім – скільки треба. Настав час уподібнюватися до Божих млинів – молотити повільно, але вірно.
Настрій може змінюватися: спади, піки, депресії (на те він і настрій), але перемагає той, хто діє методично та системно, як дорослий. Кожен на своєму місці. Незалежно від настрою.
Іноді всім нам хочеться, щоб завтра настало добре, але так не буває з противником, у якого військовий бюджет у 12 разів більший, ніж у нас.
Пам’ятаймо, позиція кожного із нас визначить долю України. Сьогодні і в армії, і в народі з’явилися й ті, хто захитався, і ті, хто готовий спокійно та методично молотити, доки не перемелемо. Ставайте на бік тих, хто меле. Робіть свою роботу. Підтримайте тих, хто захитався.
Нити – означає здохнути.
Але треба нарешті зрозуміти дуже просту річ: у нас немає варіанта, в якому ми НЕ перемагаємо. Програш означає для нас колективну Бучу, розміром більше за Францію.
Перемога означає урочистість та закриття тисячолітнього програшного сюжету, переродження нації, сліпуче майбутнє, розквіт країни та культури.
Я обираю перемогу. А для цього треба вміти у кожному своєму виборі навчитися хапати, а не ковтати. І бігти стільки – скільки буде потрібно.
Чим більше з нас вибере позицію брати долю в свою залізну руку, а не скаржитися на неї і не клянчити, тим швидше перейдемо до наступної фази і покінчимо з віковим ворогом.
Стій прямо, як тобі було наказано. І готуйся до наступу.
Тож будьмо готовими! Вірмо! Працюймо! Живімо!