П’ятниця, 30 Вересня, 2022
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Дорогами війни. Близнюки – Слов’янськ

Дорогами війни. Близнюки – Слов’янськ

Дитячі блокпости

До Слов’янська наша невеличка група попрямувала першого вересня, і вже в сусідній Олександрівській громаді Донецької області автівку почали зупиняти дитячі блокпости.

Для українських дітей День Знань 2022 різний. Дехто сів за парти, але біля бомбосховищ. Дехто вивчає іноземну мову за кордоном. А дехто стоїть на імпровізованих блокпостах, збираючи кошти для ЗСУ, бо серед захисників їхні діди, батьки і брати.

В селі Зеленому діти на блокпосту за два місяці зібрали 10 тисяч гривень. І першого вересня, відбувши онлайн-лінійку та перший урок, вони відразу побігли вартувати на облаштоване місце. Кошти збирають для того, щоб купити необхідні для захисників речі.  

Українці – надзвичайні люди, а діти війни – то взагалі окрема історія!

Порожні села

Далі розбита дорога вела красивими полями,  зеленими лісосмугами і…фактично безлюдними селами. Якась напруга висіла в повітрі, адже скрізь, куди сягав погляд, були зарослі травою покинуті обійстя та забиті дошками чи картоном вікна.

Швидше за все, села не зовсім порожні, але понад дорогою таки багато хат «кричали» від самотності. Заросли бур’янами квітуючі клумби, деінде завалились огорожі, на безлюдних вулицях вітер ганяв сухе листя, яке шелестіло про те, що осінь вже прийшла. 

А ще, не повірите, за нашою автівкою в одному селі летів папуга. Мабуть, господарі випустили його перед евакуацією…Війна!

Російськомовна продавчиня

Зробили зупинку в якомусь населеному пункті, щоб купити води. В невеличкому магазинчику є все необхідне. В черзі переді мною стоять військовослужбовці. По м’якій вимові видно, що родом вони із західної України.

  • Каву можна?
  • Кофє??? – відповідь продавчині
  • Так, каву.. гаряченького хочеться.
  • Подождітє, – якось зневажливо із скривленими вустами. – Нє всьо сразу.
  • Добре. І водички ще дайте із собою, і ковбаси зважте, будь ласка.

Продавчиня повільно відпускає клієнтів з опущеними донизу очима. А мені здається, що вона ненавидить тих, хто захищає її саму і цей магазинчик, в якому працює.

Дивно. Незрозуміло. Холодно.

Переді мною в черзі ще дівчина. Та російською просить дві пляшки напою і… дивина… «Єщьо што-то будєтє брать?»

Я питаю про воду і ціну на овочі. Чую зневажливе: «вас інтєрєсуєт картофєль или свєкла??».

  • Та нічого мене вже не цікавить. І воду купувати я не буду.

Відчуття, начебто облили крижаною водою. Після дитячого блокпосту з малечею у вишиванках та з синьо-жовтими прапорами продавчиня викликала негативні емоції, а в голові закрутилися слова з відомої пісні «Геть з України москаль нєкрасівий».

І не в мові справа, бо документи в нас перевіряли на блокпостах хлопці російськомовні, а у самому ставленні до людей в цілому..

І це теж реалії війни!

Небезпечно скрізь

 Слов’янськ зустрів гомінким натовпом людей з велосипедами. То волонтери завезли гуманітарну допомогу для місцевих жителів. Стояла черга і біля будівлі «Нової пошти», та й вулицями зустрічались перехожі, що прямували у своїх справах. Втім, це не була спокійна прогулянка. Адже місто ворог підло обстрілює фактично щодня, примушуючи людей боятися.

Так, російські окупанти після обіду 29 серпня завдали удару по центру Слов’янська. Внаслідок обстрілу виникли пожежі. Голова Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях каже: «Слов’янськ знову обстрілюють. Близько десяти потужних вибухів у центрі. Швидше за все, працювала ствольна артилерія. На щастя, без постраждалих та без жертв. Пошкодження ще уточнюються, а обстріл продовжується. Небезпечно скрізь”.

Красиве обличчя колись мирного тихого міста росіяни поступово перетворюють в страшну маску, де напівзруйновані будівлі шкіряться  скалками вибитих шибок у вікнах, а на порожніх вулицях серед пожовклого листя виблискує скло з розбитих вітрин магазинів, валяються уламки дверей, віконних рам та скалки розірваних снарядів.

Війна!

В жодному разі місто не віддамо!

Слов’янськ захищають мужні українські воїни. Один з них, якого підвозили, розповідає: «Армія рф щоденними обстрілами руйнує інфраструктуру міста, але люди все одно повертаються додому. Ще два місяці тому місцевих жителів було втричі менше, а зараз їдуть до Слов’янська попри ще більшу загрозу. Кажуть, що вдома і стіни допомагають, а ще довіряють нам. Коли чуєш «хлопчики, ви ж не віддасте місто росіянам?», то серце стискається і розумієш, що в жодному разі не поступимося ворогу».

Розмова з військовим

…Цікаво спілкуватися з військовими, які тільки-но вийшли з-під обстрілів. Вони неймовірні. Здавалося б, повинні розповідати про те, як страшно, що відчували, – бо ж люди. А вони цікавляться, як ми доїхали і чи не голодні, чи сильно чути вибухи у нас і як себе почуває сусід, у якого місяць тому боліло серце…

Дивишся на такого чоловіка, слухаєш його спокійні розпитування про мирне буття і неохочі відповіді на твої запитання на кшталт: а як же ви? а скільки ж загинуло побратимів? а чому ж не відійшли?  чи є чим воювати? – вдивляєшся в рано постаріле обличчя, на якому горять лише очі, і розумієш: перед тобою пружина в людському тілі, яка в разі небезпеки миттєво зреагує і почне рятувати… не себе, а нас!

І тут серед розмови запитання вже від військового: «А чули, що СБУ нейтралізувала російську агентуру, яка коригувала ракетні удари по Слов’янську, Бахмуту і Краматорську?»

  • Ще ні, – відповідаю.
  • Та як же? Ось гляньте, – і показує повідомлення Служби безпеки України: «Зловмисники розвідували місця розташування та маршрути переміщення Сил оборони нашої держави на території Донеччини.  Насамперед ворожих поплічників цікавила інформація щодо бойових позицій підрозділів ЗСУ та передислокації української військової техніки в районах Слов’янська, Бахмуту і Краматорська. Для збору розвідданих вони здійснювали приховане візуальне спостереження за об’єктами з використанням засобів фото-, відеофіксації.  Зібрані відомості передавали представникам спецслужб рф через заздалегідь відпрацьовані анонімні Телеграм-канали, додаючи геолокації. Цю інформацію агресори використовували для масованих ракетно-артилерійських ударів і підготовки диверсій поблизу лінії фронту… Наразі слідчі Служби безпеки завершили розслідування щодо чотирьох підозрюваних і передали обвинувальні акти в суд»
  • Чудово. Зрадники повинні бути покарані.

У відповідь чую наболіле: «Служу ще з 2015 року і ніяк не можу второпати: наскільки ж треба любити гроші, щоб наводити ракетний удар на свого сусіда чи знайомого, на вулицю, де ти виріс, чи на школу, де сам і навчався? Про ідею та віру в «асвабадітєлєй» тут не йдеться, – це просто запроданці. Ось це неправильно і образливо. Людина, якщо можна так назвати цих істот, живе в Україні, має з неї зиск у вигляді зарплат, соціальних виплат тощо і тупо продає рідну землю.

Знаєте, маючи таких земляків, і ворогів не треба, бо вони – гірші і страшніші»…

Дорога додому

Потім швидке коло центром Слов’янська, куди нещодавно “прилетіло”, і додому, бо о 13.30 очікується черговий ракетний удар.

Зворотній шлях наштовхує на роздуми, бо ти вже у відносній безпеці, бо прямуєш додому, де, слава Богу і захисникам, тихо.

Яким буде завтра? Скільки ще триватиме терор росії? Наскільки вистачить сил у військових та мирних жителів, щоб жити в такому пеклі? І чи багато на Донеччині таких людей, як та продавчиня у придорожньому магазинчику?

…І знову за вікном яскравий папуга, мабуть, йому подобається наздоганяти автівки, їх тут зараз не так багато. На блокпосту заморений, але усміхнений молодий військовий років двадцяти з побажаннями щасливої легкої дороги.

Комбайни вже почали косити соняшник, мирно гудуть, зрізаючи повні насінням голівки.

Робимо зупинку біля невеличкого обеліску загиблим у 2014 році бійцям… Вітер грається з синьо-жовтим прапором на щоглі біля обеліску… А над головою небо, високе, блакитне з білими хмаринками.

Безвихідь змінюється твердою вірою! Відповіді на запитання приходять миттєво!

Життя триває! Завтра у нас, українців, є! І ми достойно його проживемо: кожен – своє, але з вірою та любов’ю!  Україна – непереможна, бо ми – нація, силу якій дає багата історія і рідна земля!

Ірина Воронкіна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.