П’ятниця, 29 Березня, 2024
Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ > Материнський крик у віршах

Материнський крик у віршах

Загалом, Близнюківська громада прийняла у свій час багато внутрішньо переміщених осіб з Барвінківської громади. Серед них і сім’я Пенеги. З червня вони знайшли прихисток у селі Садовому, де живуть і зараз, бо їхній будинок постраждав внаслідок ворожих обстрілів.  Саме в Садовому і надійшла до них страшна звістка про загибель старшого сина Романа.

Його мама Раїса Іванівна Пенега має хист до віршування. Свої роздуми та неймовірний біль материнської душі вона виливає в поезії. Деякі з її віршів пропонуємо вашій увазі.

Моя, війною спалена, весна

Моя, війною спалена, весна…
А я живу, хоч не під рідним дахом
Душа додому рветься білим птахом,
Але господар там тепер – війна.

Де квітнув ряст рожевий, мов зоря,
І солов’їний спів лунав над садом,
Там, смерть несучи, завивають «ГРАДИ»,
Снаряди рвуться, злі вогні горять.

Будинок, де уже чимало літ
Співала мати і сміялись діти,
Де щиро вміли гостеві радіти,
Порожні вікна втупив в дикий світ…

Розчавлена стежина край воріт.
Садиби спалені, зруйновані війною.
Синова яблуня тремтячою рукою,
Мов сльози, струшує на землю пустоцвіт.

О, нелюде, що зруйнував мій світ,
Слізьми і кров’ю сповнив Україну,
У Бога я прошу твого загину
За сльози матерів і плач сиріт.

Стомилось серце, скуте німотою…
Не стане сліз оплакати всіх втрат.
Хай захлинеться кров’ю супостат
За цю весну мою, окрадену війною.

23 квітня 2022 року


БІЛЬ

Болить мені…
Зруйновані будинки,
Розбиті вікна, від осколків слід,
Від вибухів скалічені дерева…
Болить мені…О, як мені болить!

Болить мені…
В очах старечих – туга.
В сльозі дитячій жах війни тремтить.
Кохання перше, спалене війною.
Болить мені…О, як мені болить!

Болить мені…
Згорів на ниві колос –
Комусь не стане хліба на столі.
Від голоду чиєсь дитя заплаче…
Болить мені…О, як болить мені!

Болить мені …
Скривавлений лелека
В гніздо згоріле вже не полетить.
Війна не знає жалю і розбору.
Болить мені…О, як мені болить!

Пекучий біль!
Мій син, коханий первісток,
В бою жорстокому зустрів останню мить,
Він на щиті додому повернувся …
Болить мені…О, як мені болить!

Болить мені…
Цей біль не вгамувати
Хто сіє війни – хай згорить.
Героям слава! Слава Україні!
Болить мені…О, як мені болить!

грудень 2022


Із циклу «Роздуми»

Півроку вже гримить війна,
Калічить, спалює, руйнує…
У серці полум’я вирує
І мрія лишилась одна.

Коли закінчиться війна,
Під ясним стягом перемоги
Додому поведуть дороги,
І знову буде даль ясна.

У полі маки зацвітуть,
Героїв славлячи навіки.
Безпечні стануть ліс і ріки,
Травою вирви заростуть.

І знову пісня залуна,
Забуду я про біль і втому –
Мій син повернеться додому …
Коли закінчиться війна?

вересень 2022 року


Із циклу «Роздуми»

Так важко жить на чужині,
Де приязні та щирі люди.
Привітне слово тут лунає всюди,
Та у душі нема спокою. Ні!

Тут пострілів і вибухів не чути
І день ясний, і тиха літня ніч…
Ось тільки вітру степового клич
Дурманить, не дає мені заснути.

Думки летять додому без утоми.
Молитва не приносить забуття.
Одне не полишає відчуття:
Житло я маю, та не маю дому.

Найкраще в людях – злагода й довіра,
Любов до краю, де родився ти…
Як же позбутись в серці гіркоти:
Прекрасний світ, та в нім немає миру.

серпень 2022


Молитва

Молюсь за тебе, мій герою,
Щоб вижив ти  у цій війні.
Щоб міг ти радо посміхатись,
Хай навіть зовсім не мені.

Молюсь за тебе, добрий друже,
Хай янгол береже тебе.
Молюсь за землю українську
І мирне небо голубе.

Молюсь за тебе, рідний брате,
Щоб стало сил у боротьбі,
Щоб перемоги дочекатись
І уклонитися тобі.

Молюсь за тебе, любий сину,
За дороге твоє життя,
За ще не створену родину
І ненароджене дитя.

Молюсь за кожного солдата,
Хай матері діждуться вас!
Молюсь за нашу Україну
З надією на мирний час.

червень 2022 року

Один коментар до “<strong>Материнський крик у віршах</strong>

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *