Він їхав додому.
На автобус не встиг.
Боліла нога, іти довго не міг.
Повз нього круті пролітали авто.
Героя, всю ніч, не побачив ніхто.
До ранку на лавці просидів один.
А вдома, матуся чекає і син.
Був рік на нулі. Ногу ранило дуже.
Повз нього, в авто,
їдуть люди байдужі.
Вони всі живі
і війна їх минає..
Солдат цілу ніч
свій автобус чекає.
автор Соломія Українець
