А сльози мамині пекучі, наче сіль.
Ніщо гіркішим в світі не буває.
Рве серце на шматочки лютий біль:
Її синочка більше вже немає.
У пам’яті зринає, як малий
Слова так смішно перші промовляє.
А зараз синів сивий побратим
Його ще зовсім юним пригадає.
Так міцно склепив очі голубі:
Не бачить вже нічого й не чекає…
Заплакав і лелека у журбі:
Кому малят нести цей птах не знає.
Юнак долоні до грудей притис:
На них від автомата є мозолі.
Й Амур із неба дивиться униз-
Він парубку бажав другої долі.
А мама гладить синову щоку:
Ось зараз він всміхнеться і спитає:
– Тобі, матусю, пісеньку яку?
І про червону руту заспіває.
Лише здалось.Не буде уже так.
Немає в неї більше її сина.
Його найважливіша із відзнак:
За нашу волю цей юнак загинув.
