Яцканичі Оксана та Роман приїхали до Олексіївки з Кегичівського району 12 років тому. Ця дружна родина на той час мала вже трьох синів. Так склалася їхня доля, що молодесенька Оксана закохалася в Романа, який сам виховував двох синів. Тоді його старшому Едуарду не було ще й чотирьох років, а молодшому Альберту – двох.
З часом у подружжя народився ще синок Ернест, а рівно десять років потому лелека знову завітав до цієї сім’ї з дорогоцінним подарунком – чарівним хлопчиком Емілем. То сьогодні мама Оксана оточена любов’ю аж п’ятьох найрідніших чоловіків. Голова родини Роман працює в сільському господарстві – він тракторист. Берегиня роду Оксана була продавчинею, але школяр Еміль потребував маминої допомоги у навчанні, то роботу в магазині довелось залишити. Хоча вдома її тільки додалося, адже Яцканичі утримують підсобне господарство та ще й мають декілька теплиць, де вирощують овочі. Війна внесла свої корективи в побут цієї працьовитої родини. Едуард та Альберт пішли захищати Україну.
Оксана розповідає: «Наш старший син підписав контракт зі Збройними силами України ще до повномасштабного вторгнення рашистів. Він пройшов бойову підготовку і тільки-но почав служити, як запалала у вогні вся Україна. Перші бої, в яких брав участь Едуард, були в Охтирці. А далі Яцканич захищав інші населені пункти Сумщини та Барвінківщини. Він має три контузії та серйозну травму, то наразі за станом здоров’я несе службу в тилу. Альберт служить в лавах Національної гвардії, стоячи на варті спокою харків’ян. З 24 лютого минулого року не був вдома, бо не випадало такої можливості, але ми з чоловіком іноді навідуємо його. Ернест закінчив Липкуватівський аграрний коледж, обравши собі професію агронома. А Еміль закінчив 3 клас, то зараз є моїм найпершим помічником в домашніх клопотах».
Четвертого липня Оксані виповнилось лише 36 років, але її витримка, сила волі та безмежна материнська любов наповнюють впевненістювсіх чоловіків родини Яцканичів. «Я мрію про час, коли вся моя сім’я знову збереться за одним столом. Тоді наготую багато голубців, бо це улюблена страва всіх моїх хлопчиків, заріжемо порося, щоб шашликів на всіх вистачило, і будемо розмовляти про все на світі, – говорить жінка. – А зараз думку маю одну: хочу, щоб якнайшвидше закінчилась війна і всі мої рідні чоловіки були живими».
Кажуть, що коли Бог хоче захистити жінку, він дарує їй сина. У Оксани четверо синів, які обожнюють свою красиву маму, але оберігає їх саме вона своєю любов’ю та материнською молитвою.
Ірина Воронкіна
