Продовжуємо цикл життєвих історій на тему моралі.
Стоїть на автобусній зупинці жінка. У дитячому візочку мирно спить її синочок. Надворі періще дощ. Молода матуся прикриває собою візочок, щоб краплі на дитину не потрапляли. Зупиняється автобус, люди рвуться вперед, щоб зайняти місця, і тут водій, побачивши жінку, виходить до неї, щоб допомогти. Він обережно притримує верхню частину візка, де спить хлопчик, доки жінка складає низ. Потім допомагає їй зручно сісти, і лише тоді автобус рушає.
– Дякую Вам щиро, – каже жіночка
– За що? – здивовано питає водій
– За те, що взяли, бо перед Вами був такий водій, що перед носом двері зачинив… – ніяковіє молода мама
– Як так може бути? – обурюється чоловік.
– Та якось так, бо стою на зупинці вже третю годину з дитиною.
Водій реально в шоці починає вибачатись за своїх колег і пропонує жінці звернутись до керівництва автопарку, щоб такі випадки не повторювались.
В салоні тиша… Якось совісно за деяких людей…
Оксана ГРАЧ
