Двадцятирічна Анастасія Гарвасюк (в дівоцтві Ткаченко), закінчивши Близнюківську школу, вступила до Харківського державного соціально-економічного коледжу.
Пізніше стала студенткою педагогічного університету ім Г.С.Сковороди. І наразі Настя навчається на ІІ курсі, засвоюючи спеціальність соціальний працівник.
В липні цього року дівчина вийшла заміж за військового Павла, який народився та виріс на Тернопільщині, то, виходить, війна об’єднала долі цих людей.
Всього 10 діб відвело життя молодому подружжю для медового місяця. А потім Павло, поцілувавши кохану, поїхав далі воювати, в прямому сенсі виборюючи своє майбутнє щастя.
Анастасія чекає на чоловіка вдома, у Близнюках, дистанційно навчається в університеті, а щоб так довго не тягнулися дні розлуки, почала проходити додаткові курси.
Настя каже: «Я вірю, що війна незабаром закінчиться, і ми з Пашкою поїдемо у Тернопіль. Плануємо в майбутньому жити в цьому красивому місті, а до Близнюків їздитимемо в гості. Я змалечку хочу допомагати людям і планую це робити професійно. То поступово вчусь, проходячи курси відповідного спрямування.
Зараз вже маю сертифікати за курси психологічної реінтеграції внутрішньо переміщених осіб; цивільної оборони і захисту в надзвичайних ситуаціях. Це і корисно, і час забирає, який неймовірно розтягується в очікуванні телефонного дзвінка від мого любого захисника».
Настя Гарвасюк ще шукає себе, але молода жінка розуміє важливість допомоги внутрішньо переміщеним особам, адже серед її знайомих є люди, які, рятуючись від однієї біди, потрапляють в іншу. “Психологічна допомога – один із аспектів підтримки людей. Якщо я навчусь все правильно робити, зможу набуті знання використати на допомогу потребуючим, – то буду щасливою”, – зазначає Анастасія.
Оксана ГРАЧ
