Про волонтерів з Олексіївського старостату ми вже неодноразово писали, бо вони чи не першими у Близнюківській громаді почали плести маскувальні сітки і продовжують це робити й зараз.
Мельник Юлія, яка наразі очолила команду волонтерок, розповідає: «У нашому старостинському окрузі живуть небайдужі люди, які розуміють, що лише разом ми можемо досягти чогось у цій країні. От і продовжуємо працювати, бо є запити з фронту. На жаль, не маємо фінансової можливості купувати дрони, то зосередились на плетінні маскувальних сіток, в’язанні теплих шкарпеток, плетінні килимків. Робота в нас налагоджена стало. За місяць виготовляємо не менше 10 сіток, а протягом минулого року сплели 88. Все залежить від наявності матеріалів і потреб, що надходять з передової.
Пряжу на шкарпетки збираємо з усієї України. Звертаємось через соціальні мережі до українок, які мають хист до в’язання, вони діляться як нитками, так і речами, які можна розпустити. Одна жіночка навіть з Норвегії написала, запитуючи, як переслати до Олексіївки пряжу. То на нашому рахунку вже близько 500 пар шкарпеток, які зігрівають домашнім теплом захисників».
До добрих справ олексіївців долучаються діти, яких організовує працівниця Центру надання культурних послуг Людмила Гуйван. Нещодавно вони самостійно сплели маскувальну сітку і підписали її.
Власне Юлія Мельник веде сторінку «Моє рідне село» у фейсбуці, де дякує всім, хто долучається до доброї справи, і виставляє фотозвіти волонтерської роботи.
Жінка каже: «Ми довго плели сітки з флісу, але вони важкі, то почали закупляти спеціальну легку тканину – спанбонд. Для збору коштів поставили банки в магазинах і в перший же місяць назбирали грошей аж на 4 сітки, але гривні швидко закінчуються, а потреби у захисників збільшуються, бо війна триває. Одного разу Валентина Кожедуб, взявши банку, пішла з двору в двір та й назбирала достатню суму. Люди з інших населених пунктів нашого старостату, коли дізналися про це, почали телефонувати із запитанням, чому до них не заходили, бо теж хочуть долучитися. Наприклад, жителі Васюкового зібрали понад 4 тисячі гривень. Ось такі вони – неймовірні українці. Тож ми спочатку придбали один рулон спанбонду, потім ще… і так пішла робота. Коли знаємо, що терміново на фронт потрібні маскувальні сітки, то відкладаємо всі домашні справи і робимо те, що треба».
Загалом в Олексіївці працює дружна команда, серед активістів Кожедуб Валентина, Пилипенко Альона, Васильченко Людмила, Катерина Окорешко, Катюха Тетяна, Кажедуб Галина, Бибель Раїса, Мельник Любов, Тхор Наталя, Скрипка Віта, Коломієць Ніна, Котова Оля, Бибель Любов, Шаповал Тамара, Лавренко Зінаїда, Янченко Юлія, Лебідь Дарина.
Крайня ініціатива цих жінок – це збір необхідних речей в шпиталі. Юлія Мельник наголошує: «Я навіть не очікувала такої підтримки від односельців. Ковдри, простирадла, постільна білизна, светри, спортивні костюми, футболки – все нове або в дуже гарному стані. Цікаво, що була новенька підковдра з ярликом 1967 року. Ось так, через роки знайшла вона своє призначення. А ще хочу розказати про Скрипку Вероніку та Бондаренко Софію, які зараз з мамами гостюють у селі. Дівчатка власноруч роблять ляльок-мотанок, а ми доповнюємо ними посилки на фронт».
А ще активна жінка постійно дякує кожному і кожній, хто не стоїть осторонь, а ділиться тим, що має, та допомагає волонтерам, а, відповідно, і фронту.
Ірина ВОРОНКІНА
