Андрій Галкін був спокійним та добрим, гарно грав на гітарі та красиво співав. Він був справжнім воїном та патріотом, який пишався тим, що захищає Україну в складі батальйону «Карпатська Січ» , дуже цінував і поважав побратимів та обожнював свою дружину Таїсію і трирічного сина Марка.
Таким за життя був герой, який загинув 17 грудня 2023 року, віддавши своє життя під час захисту Батьківщини.
25 січня минає 40 днів з дня його смерті. Рідні та близькі з теплотою і любов’ю згадують Андрія.
Коли Галкіну було 5 рочків, його мама загинула, виховувала хлопчика бабуся, з якою жив у Краматорську. З часом, закінчивши школу та профтехучилище, Андрій відкрив магазин автозапчастин. Батьки Галкіна росіяни, то й мова в сім’ї була російською, але в 2014 році Андрій вирішив спілкуватися українською і почав її вивчати.
Повномасштабне вторгнення родина Андрія Галкіна зустріла у Краматорську. Чоловік відправив сім’ю до батьків дружини в Олександрівку Бурбулатівського старостату, а сам пішов у військкомат, бо залишатися вдома не міг в час, коли варто було захищати рідну землю. Спочатку служив на Краматорському аеродромі, а потім перевівся у батальйон «Карпатська Січ».
Рідні кажуть: «Спочатку ми висилали Андрію посилки, а потім Тая (дружина Галкіна) почала дізнаватися, що потрібно побратимам чоловіка. Спочатку самі збирали, що могли, а потім Тая дізналася про Фонд “Всі поруч” і почала з ними співпрацювати, допомагаючи військовим і з інших бригад. Приємно, що до доброї справи долучилися односельці – жителі Бурбулатівського старостату».
В листопаді 2023 Галкін отримав поранення, коли витягував іншого пораненого. Лікувався, але повернувся на фронт ще з пов’язками, бо не міг інакше. 7 грудня у Андрія був день народження, саме в цей день військові вийшли з позицій на нулі, а 8 – його відпустили на добу до сім’ї. Разом з сином Маріком військовий прикрасив ялинку в своєму будинку в Краматорську…. Це була його остання зустріч з сім’єю.
Коли Андрій ішов на позиції, то повідомляв про це рідних. Ввечері 16 грудня захисник написав дружині, що не буде на зв’язку протягом п’яти днів. 22 грудня він не зателефонував, хоча завжди це робив, щойно з’являлась така можливість.
Дружина згадує: «Андрій загинув 17 грудня о 4.22, в цей час зупинився його годинник. Я відчувала, що сталось щось страшне, але вірити в це не хотіла. Писала його побратимам, але мене знають у його бригаді, то боялись сказати… Я не знаю, що і як було, але один із друзів Андрія, що приїжджав на поховання, казав, що мій чоловік врятував йому життя. Це в його стилі. Не вірю, що вже немає в живих мого Андрія. Марк ще маленький, він не зовсім розуміє, що в нашій сім’ї горе. Можливо, саме його дитяча безпосередність та ще моє волонтерство рятують мене і тримають в тонусі»….
Андрія Галкіна нагороджено відзнакою «Захиснику України» та почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест».
Вічна пам’ять герою! Пам’ятаємо!
Оксана Грач
