24.02.2022. Авторка Ольга Скрипник

24.02.2022.
Цю, страшну, криваву, вбивчу дату
Пам’ятати будемо віки,
Як Світанку не дали доспати
І він пОхапцем збирав у рюкзаки :
Розпач, злість, обов’язок і віру.
І закинувши за плечі – через мить
Впевнено пішов назустріч звіру,
Що прийшов наш світлий день убить.
Зорі Всесвіту на відстані мигтіли,
А погода з кожним днем псувалась.
Не відразу вірити хотіли,
Що ГРОЗА серйозна насувалась .
Хмари наповзали чорним горем,
“Блискавка” злетіла і за мить
Спалахнуло зло у Чорнім морі
І тепер на дні ” велично” спить !
Дощ зірвавсь розлючений, колючий
З сяйвом фосфору пустився у танок.
Запалав Ізюм, Гостомель, Буча…
Іскри долітали до “ЗІРОК”!
Сильний “ВІТЕР” кинув парасольку,
Щоб від “зливи” край наш врятувать.
Мізером була на той час “долька”!
Звір на полі ставив ” шах” і ” мат”!
Налітали Соколи й клювали
Його злі, сліпі від влади, очі !
Просуватись далі не давали.
Частували його вдень і вночі !
Часом, слабла Соколина Сила..
Бо, нерівним був пекельний бій.
…Збиті штормом – опускали
крила
І, назавжди залишали стрій…
Захлиналася в сльозах свята Земелька,
Набувало інший стан – живе…
Так розплачувалась горда і маленька
За омріяне життя н о в е !
…Затягнувся ш т о р м…
І вже д в а роки
Сонце визирає із – за хмар :
Чи , не чути Перемоги кроки…
ГОСПОДИ, пошли нам ЇЇ в ДАР !!!