Натрапила в інтернеті на допис, який не залишив мене байдужою, то хочу поділитися ним з вами, шановні читачі та читачки.
- Кожного вихідного дня ми обираємо для себе спосіб відпочинку. Львів’яни ідуть в стрийський парк, займають всі центральні і універсальні кафе чи їдуть в ашан, щоб купити шашлик і потім поїхати на природу. Тернопільчани в більшості прямують на своє прекрасне озеро, а дехто їде в Заліщики чи відвідує прилеглі території, наповнені водоспадами, островами, пляжами. Жителі Закарпаття і гості спішать у Солотвино, Сваляву. Кияни двіжують у своїх парках та ресторанах… Так само роблять дніпряни, одесити, де вже на повну люди відпочивають на пляжах, часто, на жаль, слухаючи російськомовну попсу та реп для моральних дебілів. До слова, це стосується всіх міст нашої країни, де, виявляється, до цьго часу не розуміють, що російське – вбиває.
Країна живе, незважаючи на війну. Проте, московські окупанти показують свою справжню сутність і доводять, що спокійного життя в Україні не буде, доки хоч один московит залишається на нашій території.
Рашисти хочуть вбити тих українців, які воюють, а решту – перетворити на рабів. Сучасну територію України, включно з Кримом, – заселити своїми варварами. Вони діють так, як це було сто чи двісті років тому… Мирних українців морально знищують з допомогою пропаганди, фізично – ракетами і танками.
Вони, російські орки, ненавидять українців, бо бояться. Не можуть перемогти нас в чесному бою, тому б’ють по торгових центрах, школах, бібліотеках, друкарнях, спальних районах та парках, де гуляють діти…
Спочатку вони думали перемогти нас з допомогою «пушкіних, цоїв, газманових», казок про «одіннарод» і «рускіймір», але не вийшло. Тепер в хід пішла смертоносна зброя. Саме тому вони завдають ударів по Харкову, а завтра битимуть по Ужгороду, Чернігову, Луцьку, Чернівцях, Сумах… Битимуть до того моменту, поки ми їх не зупинимо і не знищимо вщент.
Зупиняти мають всі: власники готелів в Трускавці, фермери з Вінниці, блогери з Хмельниччини, чиновники з Київщини, актори з Черкас, студенти з Тернополя, моряки з Одеси…
Якщо ти вчора був хабарником, проституткою, гравцем в онлайн казино, спортсменом, лікарем, суддею, студентом, депутатом, крадієм, сином фермера тощо, сьогодні – ти маєш боротися, бо тебе не омине загальна доля нашої країни. Бо сьогодні прилетіло в Харкові, а завтра прилетить в один із розважальних центрів Києва, де ти купуєш коханці білизну, і тебе там завалить. Або можеш «завалити» ти, як мінімум одного окупанта, щоб у майбутньому, ти знову міг жити… Ракета прилетить в санаторій, де живуть переселенці з Донеччини, які кажуть: «Я не буду воювати. Ми ледве втекли з Донеччини від війни і ви нас знову на війну посилаєте???». Московська ракета прилетить в Космач, де божевільні тітки доказують, що війна – «незаконна». Ракета прилетить до модераторів та адвокатів телеграм-каналів, які кажуть, що їх посилають на війну – «незаконно».
Харків – Україна, Ужгород – Україна, Одеса – Україна, Київ – Україна. Так чия це країна? Де межа між «дай і візьми»? Де межа між «Держава мені винна. Що вона мені дала»? і «Що дав чи дала державі ти»?
Якщо кожен з нас не буде боротися, не допомагатиме українським воїнам – завтра московська ракета може прилетіли до тебе. Саме так – до кожного з нас.
Московських окупантів багато, але вони бояться нашої єдності і сили. Тільки зупинивши і знищивши їх, ми можемо відновити мир.
Подивіться, як палає торгівельний центр в Харкові і запитайте себе: «Я хочу таку долю своєму місту чи селу? Що я хочу дати своїм дітям, внукам, батькам?».
Сильні та справедливі слова. Друзі, в нашій країні триває кровопролитна страшна війна і від кожного та кожної з нас залежить, на чиєму боці буде перевага. Розділити суспільство, посіяти розбрат, зіштовхнути лобами – саме це роблять наразі російські пропагандисти. І дуже прикро, коли розумні люди ведуться на ці інформаційні вкиди, не думаючи про наслідки. Адже вони самі ж продовжують грати вже на боці ворога, розповсюджуючи подану неадекватно інформацію. На жаль, сьогодні статус ЗМІ мають чи не всі групи в соцмережах, часто стаючи майданчиками для маніпуляцій, закликаючи до незаконних дій та намагаючись викопати так звану «правду» там, куди їх направляють російські спецслужби.
Наша сила в єдності – це не банальні слова, в них закладена істина, яку, хочеться вірити, чує значна більшість українців.
Відведіть погляд від телефонів, зазирніть всередину себе, задайте запитання: «Я хочу таку долю, яку зараз переживає Харків, своєму місту чи селу? Що я хочу дати своїм дітям, внукам, батькам?» – і почуйте власну відповідь самому собі.
Ірина ВОРОНКІНА
