Наша землячка Наталя Обущенко, дружина військового, а ще мама дружини загиблого героя. Іноді їй на думку приходять римовані рядки, які виливаються віршами. До вашої уваги напрацювання Наталії
Несу красу, і з нею – краще
Хай кажуть люди: «не на часі»,
Хіба тепер нам до краси?
Пригнічені: війна, запаси…
Спішать купити ковбаси.
Хай думають, що я дивачка,
Я всім - усмішку, і кивну.
Фанатка Бога. Не співачка,
Але красиве все люблю.
Люблю дівчаток на підборах,
Красиві сукні, макіяж,
Хай хтось свою вгамує заздрість:
Еч, вирядилась, гляньте як.
Хай думають, що не на часі,
Та все ж косметику зберу
Піду, і розфарбую будні,
І аромати підберу.
Нехай парфум підійме настрій,
Нехай весною враз пАхне,
Щоб закидати щось прекрасне,
Забути щоб усе лихе.
Хай думають, що я дивачка: «Чого стоїш, замерзла вже?» «Несу красу, і з нею - краще!» І усміхнусь: весна іде!
Збираймо лиш добре, і сіймо святе
Тримаймось за Бога у кожному дні,
Він сили відновить тобі і мені.
Я – гвинтик маленький стальної броні,
А Він прокладає маршрут у вогні.
І слово сьогодні – зернина мала,
Що в землю майбутнього нині лягла,
Якщо слово добре – то хліб смакота,
А сієш гнилеє – збирать марнота.
Як смуток посієш – збирати печаль,
Як усмішку добру – то радість в очах.
Хоч ворог засіяв нам міни в полях,
Вони здетонують в російських руках.
Хотіли нам горя і біль принести –
Себе занапастять на довгі роки.
Збираймо лиш добре, і сіймо святе,
Воно колосками життя проросте,
Ти – гвинтик, клітинка, піщинка броні,
Та сила, що дасть перемогу в війні!
29.01.2024
Коли закінчиться війна, я кожному скажу:
це – Бог
Коли закінчиться війна,
Я кожному скажу: це – Бог!
Там, де людина не змогла,
Там Він – Вершитель перемог.
Коли закінчиться війна,
І ворог з страху побіжить,
Як всі наплачуться сповна:
Не помремо, ще будем жить!
І обійму могилу сина:
рідненький, це і твій вінець!
Ти переможець, Янгол миру,
Ти наближав війни кінець!
І обійму стару сусідку:
Ми витримали все сповна!
І вже ховатися не треба,
Це грім, не бомби, це – весна!
Я обійму свого солдата,
Накрию стіл, зберу дітей,
Я побілю стареньку хату
і запрошу у двір гостей.
Ми будем плакать і сміятись,
І мовчки пом’янемо всіх,
Хто мав би жити і кохати,
Хто за свободу цю поліг .
Хто не вернувся з поля бою,
Хто витримав тяжкий полон,
Хто затулив весь світ собою,
Хоч ран налічував вагон.
При всій цій вдячності героям,
Я все ж скажу: якби не Бог,
Ніхто б не встояв в цій агонії,
Хвала Ісусу, з нами Бог!
01.02.2023
