На території Близнюківщини знаходиться 401 пам’ятка археології (395 курганів, 6 поселень доби бронзи і скіфського періоду). Це дані станом на 01.01.2017 р., коли ще існував Близнюківський район. Що ж таке пам’ятка археології? Це курган – тобто насип над похованням. Проїжджаючи населеними пунктами Близнюківщини можна побачити вздовж дороги ці самі кургани. Таємницю курганів розкрила наука археологія, яка вивчає стародавню історію людини по матеріальним залишкам. По формі поховальної камери, інвентарю, що знаходиться в могилі, положенню небіжчика в ямі, археологи можуть точно визначити : коли і хто насипав курган, як жили давні люди, їх звичаї, спосіб життя, знаряддя праці і т.д.
Навесні 1972 року у Близнюківському районі працювала наукова археологічна експедиція під керівництвом археолога Н.Коленченко. Це була єдина в районі офіційна експедиція, яка проводила археологічні розкопки, в першу чергу, кургану «Гостра могила», який знаходився між селами Добровілля та Верхня Самара. Спочатку я ознайомився з офіційним звітом, який опублікований у №18 збірнику «Археологія» за 1975 рік. Потім вирішив відвідати дані місця. Я знайшов одного із очевидців та учасників археологічних розкопок кургану «Гостра могила» Ступку Олександра Дмитровича. Він у 1972 році, навчаючись у Верхньосамарської школі, зі своїм другом-однокласником були залучені на допомогу в розкопках. Зустрівшись з Олександром Дмитровичем, ми вирушили на місце, де саме знаходився курган «Гостра могила».
Я показав Олександру Дмитровичу офіційний звіт археологічних розкопок кургану «Гостра могила». Переглянувши його, він дав свій коментар щодо написаного.
Як вказано у звіті під час робіт в насипі та материковому ґрунті було виявлено п’ять поховань: три з них належать до давньоямної культури, по-одному до катакомбної та зрубної. Курган стояв у низині, яка щороку заливається водою, тому виявлені кістки збереглися погано.
В одному з поховань давньоямної культури знайдено покійника (можливо це воїн), який лежав на підстилці з очерету, посипаному вохрою, крейдою та мілкими вуглинками. Все тіло, особливо кінцівки померлого, вкриті товстим шаром вохри, яка за стародавнім звичаєм символізує вогонь та кров, а вуглинку – очисну силу. Лежав «воїн» на спині з підігнутими в колінах ногами, головою на схід сонця. Під рукою у нього був наконечник списа, покладений по діагоналі ями. У катакомбному похованні похована дитина. Кістки майже повністю розклалися. У східній частині ями стояла посудина, схожа на глибоку миску. По вінцях посудина прикрашена відбитками гребінчастого штампа, що утворюють візерунок у вигляді «ялинки». У похованні, що відноситься до зрубної культури, знайдено шліфовану сокиру-молот, виготовлену з сірого каменю. Також було знайдено крем’яну скребачку довгастої форми, виготовлену з відщепа і ретельно оброблену.
Знахідки у похованнях «Гострої могили» доповнили пам’ятки доби бронзи на Харківщині. Особливо важливим є поховання катакомбної культури (з мисочкою), яке свідчить про заселення берегів р.Самари племенами степової придніпровської групи.
Джерело: Mykhailo Volkov
