Відсутність сталого графіку роботи, поліцейська форма щодня, фізична підготовка, робота з вогнепальною зброєю, відповідальність та щодення робота з людьми – таким є сьогодення нашої землячки Анастасії Василенко та її колег із сектора моніторингу Лозівського районного відділу поліції. Про роботу жінки в правоохоронних органах та її особисту долю – читайте в матеріалі.
Анастасія Василенко, в дівоцтві Василевська, народилась і виросла у Близнюках. Після школи закінчила Луганський державний університет внутрішніх справ імені Дідоренка.
«Сказати, що в мене була мрія працювати у правоохоронних органах, – не можу. Але юридична освіта ніколи не завадить, тому на сімейній раді обрали університет внутрішніх справ. Саме Луганський, – бо всіх випускників забезпечували роботою, а це важливо».
Закінчила Анастасія університет у 2014 році. «На той час в Луганську вже було неспокійно. По місту ходили групи тітушок у балаклавах та з битами. Людей на вулицях майже не було, але це не завадило нам відсвяткувати випускний 26 лютого», – згадує Анастасія.
Першим місцем роботи Василенко став Лозівський відділ міліції. Вона каже: «Протягом півтора року я працювала на посаді оперуповноваженої сектора боротьби з економічною злочинністю. Мені дуже пощастило з колективом. На той час начальником служби економічної безпеки був Едуард Борисович Острий. Він вчив, допомагав, відстоював. Тому досвід роботи я отримала великий».
У 2015 році відбулась реорганізація міліції в поліцію, а сектор боротьби з економічною злочинністю скоротили. Офіцерка каже: «Я пройшла переатестацію і перевелась на іншу посаду – старшою інспекторкою сектора моніторингу. Зараз я заступниця начальника сектору моніторингу, але через те, що наразі начальник несе службу у батальйоні особливого призначення на фронті, то на мене покладено і його обов’язки».
У підпорядкуванні Анастасії Василенко, яка вже має звання капітанки, 16 підопічних – це 8 поліціянтів у черговій частині Лозівського РВП, 2 інспектори моніторингу – у Златопільському відділенні поліції, 1 – у Близнюках та 4 – в Лозовій. Серед чоловіків є три жінки – Катерина Рижкова та Олена Шостка в Лозовій, Ольга Зозуля – у Златополі.
«Скажу відверто: жінки більш відповідальні, вони виконують всі завдання без зайвих розмов. Раз треба, то взяли каски, бронежилети в будь-яку пору доби – і до роботи», – наголошує Анастасія.
Посадові обов’язки керівника сектору моніторингу досить широкі – це проведення службових розслідувань, контроль планів основних заходів, робота з базою, тобто розгляд всіх без винятку звернень від громадян, які надходять на лінію 102.
«Облік, реєстр, контроль строків виконання – це все робота інспекторів моніторингу, – розповідає Анастасія. – Наразі заяв стало більше. Буває, що в день доводиться опрацьовувати 1000 звернень, бо приходять заяви про ухилянтів. В основному наша робота – це докуметообіг. Окрім цього, зараз нас задіюють на чергуванні у проміжному транзитному евакуаційному пункті. А також – це інформування широкого загалу, тобто заповнення соціальних мереж і тісна співпраця із засобами масової інформації. Працюємо з 9.00 до 18.00 з понеділка по суботу включно. А на зв’язку знаходимось постійно».
Анастасія Василенко не шкодує про те, що обрала професію у правоохоронних органах. До слова, і особисте життя вона пов’язала з колегою – оперуповноваженим сектора кримінальної поліції Володимиром. Подружжя разом з 2018 року. «Ми з чоловіком розуміємо один одного і цьому сприяє однакова професія, – посміхається жінка. – Коли вночі терміновий виклик, піднімаємось і їдемо без істерик і з’ясування стосунків. Звісно, хочеться нам стати батьками, але поки що ситуація в країні та постійна зайнятість на роботі не дозволяють взяти на себе таку відповідальність».
В пріоритеті у Анастасії залишається робота попри всі її виклики та складнощі.
«Я себе реалізувала в поліції, мене цінують за знання та вміння працювати з людьми. Іноді запитують, як воно жінці на нібито «чоловічій» роботі. Для мене це запитання звучить дико, адже наразі в поліції дуже багато жінокі вони працюють на різних посадах. Звісно, хочеться мати більше вільного часу, можливості частіше одягати сукню та взувати шпильки, але це не критерій, за яким потрібно знецінювати роль жінок у життєдіяльності країни загалом. Сьогодні час діяти разом і робити одну справу, в моєму випадку – спрямовану на правопорядок».
Варто додати, що напругу після робочого дня Анастасія знімає фізичними навантаженнями у спортзалі, а домашній затишок у родині поліцейських підтримує сірий муркотун Роккі.
Ірина ВОРОНКІНА
