У дні Великодніх свят особливо гостро відчувається потреба у теплі, турботі та єдності. Саме таку атмосферу вкотре вдалося створити під час проведення Великодньої польової кухні «БОРЩ», головною ініціаторкою проведення якої є волонтерка Таїсія Плішан – дружина загиблого захисника Андрія Галкіна.
То 11 квітня з самого ранку запрацювала кухня для воїнів. Цього разу захисників і захисниць було ще більше, то двері намету були відчинені до 19-ої години. До польової кухні військові під’їжджали цілими групами — і кожен знаходив тут не лише гарячу їжу, а й частинку домашнього затишку.
«Пасок привезли і передали дуже багато. Ті, які не встигли роздати на місці, ми передавали хлопцям просто на дорозі хлопцям в автівки. Вони здивовано питали: “Нам безкоштовно?” — і щиро дякували, усміхаючись», — розповідає Таїсія Плішан.
Цього дня на вогнищі готували справжні польові смаколики: борщ, солянку, тушковану картоплю та куліш. А столи буквально ломилися від домашніх страв, які передали небайдужі жителі Близнюківщини, – вареників, налисників, пиріжків, салатів, овочів, домашнього хліба, пасок і крашанок. Не обійшлося й без десертів, тортів, смаженого м’яса та котлет.
Особливо зворушливою стала зустріч із військовим, який раніше вже бував на цій кухні у Добропіллі. Він упізнав волонтерок, розповів про них побратимам — і ті теж приїхали. «Це була зустріч до сліз, наче з рідними. Хоча вони всі для нас і так рідні», — ділиться пані Таїсія.
Цього разу до польової кухні завітали й іноземні гості, які воюють за Україну. Їхній перекладач, не стримуючи емоцій, сказав: «Це так приємно, це так тепло, що ви про нас пам’ятаєте».
Не обійшлося й без уже знайомих облич — військових, які стали для волонтерів справжньою родиною. Вони зустрічали господарів словами вдячності: «Ви найкращі! Ваша робота – неоціненна для нас, особливо для тих хлопців, хто тільки-но повернувся із позицій»
Багато хто з гостей фотографував і знімав відео — на згадку про ці миті тепла серед непростої реальності війни. “На нулі про смаколики забуваєш, а ми переглядатимемо відоси і наче знову тут, серед вас, в теплі, добрі та з ложкою гарячого борщу в роті”, – невесело посміхались бійці.
Всі волонтери щиро дякують всім, хто долучився до організації: «Цього разу допомога була дуже велика. Дякуємо кожному та кожній. Прізвища називати немає резону, бо люди допомагають не для популярності, а від щирості та небайдужості. Хіба що окрема вдячність старостам Верхньосамарського та Новонадеждинського старостатів, які організували жителів своїх округів та привезли багато продуктів».
Попри скептичні думки про те, що такі ініціативи нібито зайві, волонтери впевнені у зворотному: «І нехай кажуть, що це непотрібно, що харчі пропадають. У нас — ні. Хлопці їдять одразу, на місці. Вони не платять, як це, на жаль, іноді буває. Їхня місія — захищати нас, а наша — дарувати їм тепло домашнього вогнища і вселяти віру в те, що їх чекають вдома».
Польова кухня «БОРЩ» — це не лише про їжу. Це про вдячність, підтримку і невидимий зв’язок між тилом і фронтом, який робить нас сильнішими.
Ірина ВОРОНКІНА
