14 травня ветерани з Близнюківської громадт та деякі родини загиблих захисників здійснили особливу поїздку до Полтави — на концерт гурту “Без обмежень”. Ця подія стала не просто культурним відпочинком, а справжнім ковтком світла, підтримки й емоційного відновлення для людей, які щодня живуть із болем війни.
Організацію поїздки підтримала ГО «БАЗІЗ», яка виступила спонсором заходу, а транспорт забезпечила Близнюківська селищна рада. До поїздки також долучився німецький письменник і волонтер Крістоф Брумме, який нині проживає у Полтаві. Для нього це місто давно стало близьким і рідним, а підтримка українців — частиною особистої місії.
Щирі пісні, атмосфера єдності, тисячі голосів у залі та живі емоції стали для учасників поїздки моментом, коли можна було хоча б ненадовго забути про тривоги й втрати. Фахівець із супроводу ветеранів Андрій Ткач наголошує: “Такі заходи сьогодні мають особливе значення. Після всього, що пережили наші військові та їхні родини, людям дуже потрібні позитивні емоції, спілкування, відчуття, що про них пам’ятають. Концерт «Без обмежень» став саме таким моментом підтримки. Ми бачили усмішки, сльози радості, щирі обійми. І це справді дорогоцінно”. Його колега Андрій Фурман, додає, що подібні поїздки допомагають людям повернутися до життя не лише фізично, а й емоційно: “Наші ветерани та родини полеглих воїнів потребують не тільки соціальної допомоги, а й людського тепла, уваги, можливості відчути себе частиною великої спільноти. Такі зустрічі, концерти, спільні поїздки дуже об’єднують і дають сили рухатися далі”.
Особливу атмосферу створила й присутність Крістофа Брумме, який уже давно підтримує українських військових і активно займається волонтерською діяльністю. Його щира підтримка та небайдужість стали ще одним свідченням того, що Україна сьогодні має друзів далеко за своїми межами.
Для багатьох учасників ця поїздка стала подією, яку вони пам’ятатимуть довго. Адже у час, коли країна щодня проходить через випробування війною, надзвичайно важливо знаходити моменти, які повертають віру, дарують світло й допомагають триматися разом.
Ірина ВОРОНКІНА
