23 травня в Україні відзначають День Героїв — день пам’яті, вдячності та честі для всіх, хто в різні часи боровся за свободу української землі. Це свято не має гучних концертів чи веселих гулянь. Воно — про серце. Про біль. Про силу. Про людей, які поставили Україну вище за власне життя.
Сьогодні День Героїв звучить особливо гостро. Бо війна, розв’язана росією, щодня нагадує нам страшну ціну незалежності. І Близнюківщина знає цю ціну не з новин. Понад 120 наших земляків — воїнів, захисників, мужніх синів України — вже не повернуться додому. Понад 120 історій життя, обірваних війною. Понад 120 родин, у яких назавжди оселився біль.
Вони були різними. Хтось працював на землі, хтось навчав дітей, хтось будував, лікував, водив техніку, мріяв про майбутнє. У кожного були свої плани, свої родини, свої звички й улюблені місця. Але коли прийшла біда — вони стали Героями.
І тепер у Близнюках, у селах громади, на вулицях і біля Дошок пам’яті — їхні обличчя дивляться на нас із фотографій. Молоді й дорослі. Усміхнені. Живі у нашій пам’яті.
День Героїв має глибоку історію. Його започаткували українські націоналісти ще у 1941 році. Датою обрали 23 травня невипадково. Саме у травні загинули визначні борці за українську державність — Микола Міхновський, Симон Петлюра та Євген Коновалець. Відтоді це свято стало символом боротьби всіх поколінь українців — від козаків і січових стрільців до воїнів УПА та сучасних захисників України.
Сьогодні історія твориться на наших очах. Її пишуть українські військові у холодних окопах, під обстрілами, у спалених містах і селах. Її пишуть матері, які чекають синів. Дружини, які живуть між дзвінками. Діти, які дорослішають під звук сирен.
Герой — це не лише той, хто зі зброєю в руках. Це кожен, хто тримає Україну. Але саме військові стали щитом, завдяки якому ми маємо ранок, дім, хліб і право жити на своїй землі.
Ми схиляємо голови перед загиблими. Дякуємо живим. І маємо пам’ятати головне: Герої не народжуються для війни. Вони народжуються для життя. Просто у найтемніший час знаходять у собі сили стати світлом для інших.
Вічна слава Героям України.
Ірина ВОРОНКІНА