У Близнюківській громаді вже третій рік поспіль реалізують програму громадського бюджету – механізм, який дозволяє мешканцям подавати власні проєкти та впливати на розподіл частини бюджетних коштів. Ідея проста й водночас сучасна: люди самі визначають, що потрібно громаді: новий спортивний майданчик, освітлення, благоустрій, культурний простір чи соціальна ініціатива.
На офіційному сайті Близнюківської селищної ради зазначено, що бюджет участі є «демократичним процесом», який дозволяє жителям брати участь у розвитку громади через подання та підтримку проєктів.
У 2024 році на громадський бюджет було передбачено 4 мільйони гривень: один великий проєкт до 2,5 млн грн і два малі – до 750 тисяч гривень кожен.
У 2025 – 1 мільйон гривень: один великий – до 500 тисяч грн та два малих – до 250 тисяч грн.
Серед пріоритетних напрямів – благоустрій, безпека, освіта, спорт, культура, екологія та соціальні проєкти.
Голосування та подання проєктів відбувається через платформу E-DEM. Громадський бюджет, де автори мають проходити електронну ідентифікацію через банкінг.
ФОРМАЛЬНО – УСЕ ПРАВИЛЬНО
На папері механізм виглядає сучасно і прогресивно. Громада отримує інструмент прямої демократії, а мешканці – можливість впливати на місцеву політику не лише під час виборів. В Україні громадські бюджети давно стали частиною муніципальної політики великих міст. Вони працюють у Львові, Вінниці, Черкасах, Полтаві та багатьох інших игромадах. Для невеликої прифронтової громади участь у таких процесах також може бути показником зрілості місцевого самоврядування. Проте реальна ефективність громадського бюджету залежить не лише від наявності положення чи електронної платформи. Ключове питання – чи відчувають мешканці свою причетність до цього процесу. І саме тут виникають складні питання.
ЩО ДУМАЮТЬ ЛЮДИ?
Журналісти газети «Нове життя» провели опитування серед мешканців Близнюківської громади щодо громадського бюджету.
Результати показали: далеко не всі жителі добре розуміють, як працює цей механізм.
На запитання «Чи знаєте Ви, що таке громадський бюджет?» 48% опитаних відповіли «так», 14% — «щось чув(ла), але не розумію деталей», а 38% зізналися, що не знають про нього взагалі. Тобто понад половина людей або мають поверхове уявлення про громадський бюджет, або не орієнтуються в ньому зовсім. Це свідчить про недостатню поінформованість мешканців та слабку комунікацію щодо можливостей участі у розподілі коштів громади.
Також журналісти поцікавилися, нащо, на думку людей, насамперед варто витрачати бюджетні кошти. Найбільше голосів отримав благоустрій – дороги, освітлення та впорядкування територій (28%). Далі – медицина (18%), створення робочих місць (17%), безпека (15%) та освіта (13%). Значно менше людей підтримали фінансування культури, спорту та екології.
Результати показують: сьогодні мешканців найбільше хвилюють базові потреби – безпека, медицина, дороги, освітлення та робота. І це цілком зрозуміло в умовах війни та економічної нестабільності.
Найбільшу дискусію викликало питання, чи доречно під час війни витрачати кошти на громадські проєкти.
Половина опитаних відповіла «ні». Ще 50% підтримали коментар жителя села Алісівка: «Час припинити імітацію демократії в громаді». Такі результати свідчать про серйозний рівень недовіри частини мешканців до самого процесу громадського бюджету. Для багатьох людей сьогодні важливішими є нагальні проблеми громади, а сам громадський бюджет вони сприймають радше як формальність,ніж як реальний механізм змін.
ЧОМУ ВИНИКАЄ ТАКА РЕАКЦІЯ?
Причин кілька. Перша: війна змінила систему пріоритетів. Коли країна живе в умовах щоденних втрат, обстрілів і мобілізації ресурсів, люди значно критичніше оцінюють будь-які витрати бюджету. Навіть корисні локальні проєкти частина мешканців сприймає через призму питання: «А чи не краще ці кошти направити на оборону, підтримку військових, безпеку або медицину?» Друга: проблема довіри. Будь-який громадський бюджет працює лише тоді, коли люди бачать відкритість; прозорість; реальну конкуренцію проєктів; звітність щодо виконання. Якщо мешканці не бачать результатів або нерозуміють механізму відбору проєктів, з’являється відчуття формальності процесу. Третя: слабке залучення людей. Опитування показало: значна частина громади або не знає про громадський бюджет, або не розуміє, як він працює. А без широкої участі громадян бюджет участі перетворюється на інструмент для вузького кола активістів чи установ.
ЧИ ВАРТО ВІДМОВЛЯТИСЯ ВІД ГРОМАДСЬКОГО БЮДЖЕТУ?
Попри критику, сама ідея громадського бюджету залишається важливою. Бо це: практика відповідальності; навчання людей участі в управлінні громадою; можливість для локальних ініціатив; механізм діалогу між владою і мешканцями.
Інше питання – яким має бути цей механізм у воєнний час. Можливо, громадський бюджет сьогодні потребує меншого фінансування; чіткішої прив’язки до питань безпеки та відновлення; максимальної прозорості; відкритих публічних звітів; ширшого обговорення проєктів із жителями.
Перший заступник Близнюківського селищного голови Богдан Бухтатий пояснює: «В самій суті громадського бюджету закладено: будь-хто може подати проєкт, який вважає потрібним, з виконанням умов, які закладені, тому тут не потрібне обговорення, тут потрібне просто бажання і мотивація мешканців проголосувати. Бо головна проблема – не сам факт існування громадського бюджету, а рівень довіри до нього».
ВИСНОВОК
Близнюківська громада продовжує експеримент із бюджетом участі. Формально механізм працює: є положення, електронна платформа, подання проєктів і голосування. Проте результати опитування «Нового життя» показують: громада сьогодні перебуває у стані глибокого суспільного запиту на чесність, ефективність і реальні пріоритети. Люди хочуть бачити не просто красиві слова про демократію участі, а конкретний результат, який змінює їхнє життя – навіть у складний воєнний час.
Ірина ВОРОНКІНА
«Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди».
