Війна принесла в українські родини не лише втрати, а й нестерпну невідомість. У Близнюківській громаді є чимало сімей, які вже місяцями, а подекуди й роками живуть між надією та відчаєм, чекаючи звістки про своїх рідних — військовополонених або безвісти зниклих захисників України.
Саме для підтримки таких родин у Близнюках відбулася зустріч із представниками Східного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Національної поліції, Харківського обласного та Лозівського районного територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також Міжнародного комітету Червоного Хреста. Участь у заході взяли близько 40 родин. Люди отримали можливість поставити запитання безпосередньо фахівцям, дізнатися про алгоритми пошуку, порядок взаємодії з державними структурами, юридичні аспекти оформлення документів та отримання психологічної допомоги.
Під час зустрічі спеціалісти наголосили на важливості надання будь-якої інформації про зниклих військовослужбовців. Навіть найменша деталь може стати важливою для встановлення місця перебування захисника або допомогти у пошуковій роботі. Окрему увагу приділили темі шахрайства. Родинам нагадали, що зловмисники нерідко користуються їхнім болем та відчаєм, обіцяючи за гроші «вирішити питання» чи надати інформацію про близьку людину. Усі подібні випадки необхідно перевіряти через офіційні структури та правоохоронні органи.
Фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Близнюківської селищної ради Андрій Ткач переконаний, що такі заходи мають велике значення для людей, які переживають важкі випробування. «Для родин дуже важливо відчувати, що вони не залишилися сам на сам зі своєю бідою. Під час таких зустрічей люди можуть отримати відповіді на свої запитання, поспілкуватися з представниками різних служб і зрозуміти, що пошук триває. Це вселяє віру та надію», – говорить фахівець, який і сам пройшов пекло війни.
Серед тих, хто цього дня прийшов на консультацію, була і Євгенія Попова, яка розшукує свого брата – Олександра Терпая. Жінка зізнається, що для родин, які живуть у постійному очікуванні новин про своїх рідних, подібні зустрічі є надзвичайно важливими. « Коли в родину приходить така біда, людина шукає будь-яку можливість дізнатися щось про свого близького, отримати хоча б маленьку надію на те, що він живий. Не всі мають змогу їхати до координаційних штабів чи інших установ. Тому дуже добре, що фахівці приїжджають до громади і можна отримати необхідну інформацію тут, на місці. Для багатьох це справді важлива підтримка», – говорить Євгенія.
Для родин безвісти зниклих та полонених кожен день очікування триває нескінченно довго. Вони продовжують шукати, звертатися до різних служб, переглядати списки, чекати дзвінків і новин. І водночас не втрачають головного — віри в те, що їхні рідні повернуться додому. Сьогодні підтримка таких сімей є не менш важливою, ніж допомога самим військовим. Адже за кожним захисником стоїть родина, яка щодня бореться з тривогою, невідомістю та болем.
Ірина ВОРОНКІНА
