Є місця, де українська культура не просто зберігається. Вона живе — у пісні й вишиванці, у запаху свіжоспеченого хліба, у варениках на святковому столі, у борщі, який готують за родинним рецептом, і в гостинності, якою хочеться ділитися з іншими.
Саме в такій атмосфері побував співочий гурт «Забава» з Уплатного, взявши участь у гастроЕтнофестивалі «Борщик у глиняному горщику», що проходив у мальовничій Опішні на Полтавщині.
Для учасників «Забави» це була не просто поїздка на фестиваль. Це була можливість показати іншим, якою є культура півдня Харківщини — щира, співоча, гостинна і жива, попри всі випробування, які сьогодні переживає наш край.
Разом із командою на фестивалі вони готували традиційні українські страви, частували гостей, спілкувалися з учасниками з різних куточків України. А ще — співали, створюючи ту особливу атмосферу українського ярмарку, без якої важко уявити справжнє народне свято.
На святковому майданчику все промовляло про Україну: вишиті сорочки, барвисті хустки, глиняний посуд, народні орнаменти, домашні смаколики. І, звичайно, пісня.
Художня керівниця ансамблю Людмила Каменєва говорить, що такі фестивалі дають можливість не лише відпочити чи поспілкуватися, а й показати, що українська традиція живе навіть там, де війна щодня нагадує про себе. «Особливо приємно було представляти південь Харківщини та показати, що попри всі випробування ми бережемо своє — мову, пісню, кухню, одяг, звичаї та українську гостинність», — зазначає Людмила Каменєва.
І справді, цього разу «Забава» представляла не лише Уплатне. За кожною піснею, кожною стравою, кожною вишитою сорочкою гості фестивалю могли побачити частинку Харківщини. Українська культура особливо відчутна там, де її не просто демонструють, а проживають. Коли люди збираються разом за столом, співають знайомі з дитинства пісні, готують страви, рецепти яких передавалися від бабусі до онуки, — традиція перестає бути музейним експонатом. Вона стає частиною сьогодення. Саме такою була атмосфера фестивалю в Опішні.
Для «Забави» це ще й можливість зустрітися з людьми, які так само бережуть українське слово, пісню, кухню та звичаї. Обмінятися досвідом, знайти нових друзів і ще раз переконатися: Україна величезна, але її об’єднує спільне коріння.
А ще — спільна любов до пісні.
Учасники «Забави» повернулися з фестивалю з новими враженнями, знайомствами та відчуттям особливої гордості за свій край. Бо сьогодні представляти Харківщину на всеукраїнському культурному святі — це більше, ніж просто виступити чи пригостити гостей борщем. Це сказати: ми є. Ми пам’ятаємо, хто ми. Ми бережемо своє. І нам є що передати далі.
Ірина ВОРОНКІНА
