З Радомсько з любов’ю…

Аби убезпечити своїх дітей від російської агресії, багато українок змушені були на початку війни виїхати за кордон. Сусідня Польща одна з найперших країн, яка надала прихисток, допомогла і досі продовжує бути надійним другом і партнером для України та її жителів зокрема.

Біженці розміщені в різних містах цієї країни, та з огляду на менталітет,  українці швидко знаходять земляків, гуртуються і підтримують один одного і словом, і ділом. 

Що ж їх об’єднує, окрім паспортної приналежності до України? Чи слідкують за новинами в рідному краї? Відчувають гордість, чи може  соромляться своєї національності?  Почуваються виснаженими і покинутими, чи може тимчасову міграцію сприймають як новий позитивний досвід і навіть з-за кордону шукають шляхів, аби допомогти в наближенні перемоги? Чи планують взагалі повертатися до рідного краю, чи може облаштовуватимуться на новому місці? – про це  розповідає наша землячка, яка нині тимчасово перебуває за кордоном.

Польща, місто Радомсько

Інна Заяц родом із Садового. Свого часу працювала в Близнюках, а згодом і в управлінні освіти, молоді та спорту Лозівської міської ради. На початку війни з донечкою Вірою виїхали за кордон. 

«Ми всі якось швидко знайшлися оселившись у місті Радомсько. В основному тут жінки з дітками. З різних областей України – Харківської, Дніпропетровської, Миколаївської, Донецької, Київської, Одеської, Сумської, Рівненської. Cтрашна війна згуртувала нас – вимушених переселенців, – згадує Інна. – Спільна біда вимагає дій. Навіть перебуваючи за кордоном, кожен з нас має стійке переконання, що ми не можемо бути осторонь. Тому вирішили допомагати нашим землякам та захисникам всім, чим зможемо, на що вистачить сил і можливостей».

Влада міста всіляко підтримує українців, допомагаючи їм у  розв’язанні соціальних та побутових питань. Відтак, коли вимушені переселенці звернулися з проханням про винайдення приміщення задля здійснення волонтерської діяльності – чиновники посприяли в цій благородній справі. Місце локалу, яке мером міста надано безкоштовно, переселенці назвали «Український центр».

Спільна справа

«У кожного з нас на фронті перебуває чоловік, брат, тато, дідусь, однокласник або просто знайомий, – далі розповідає оповідачка. –  Звісно, слідкуємо за новинами про хід бойових дій. Тяжко переживаємо втрати – загибель героїв. Відтак, ми збираємо нашим солдатам кошти, робимо свічки окопні, плетемо сітки, купуємо їм продукти харчування та ліки. Спонсорів як таких тут важко знайти, адже містечко невеличке, але небайдужі поляки теж допомагають. Ще одне: на щирі слова вдячності заслуговують хлопці – далекобійники з України. Всі  водії працюють в  Автотранспортній компанія Vos Logistics Polska. Вони і матеріально, і фізично допомагають нам з перевезенням вантажу в Україну. А коли не в рейсах і мають вільний час – на місці збору роблять всю чоловічу роботу, яка нам, жінкам, не під силу».

Про результати роботи

Загалом, за період діяльності «Українського центру» (а це з листопада минулого року й по нині), далекобійниками у напрямках Києва, Харкова, Дніпра, Бахмута, Кремінної, Херсону волонтерською командою з Радомсько відправлено окопних свічок майже п’ять тисяч, упаковано близько 250 ящиків з необхідними продовольчими та промисловими товарами й медикаментами. Віск для свічок купували за спонсорські кошти – їх назбирали 2600 злотих та 200 злотих пішло на сітки. На жаль, благодійних коштів небагато, то волонтери в основному самотужки купують все за власні кошти, визначаюсь в процесі з тим, що є нагальним, або вже посилаючись на замовлення. І хоча колектив «Українського центру» невеликий, та вони, безумовно, роблять велику справу: як можуть наближають перемогу і в кожну посилочку з любов’ю вкладають паперового голуба миру.

Діти поруч

Разом з мамами в «Український центр» ходять і їхні дітки. Поки дорослі зайняті основною справою, малеча грається, спілкується, із задоволенням робить якісь вироби. Особливо люблять малювати для захисників, а також виготовляти власноруч паперових голубів на жовто-блакитному фоні. Саме такий голуб миру є своєрідною візитівкою дітей-переселенців, які тимчасово проживають в Радомсько. За рік знайомства вони так здружилися, що вже як одна велика братерсько-сестринська сім’я, навіть різниця у віці не є завадою для їхнього дозвілля.

Великодній ярмарок

«З нагоди світлого християнського свята «Український центр» організував ярмарок Великодніх дитячих виробів, який проходив в Ужонді міста Радомсько – ділиться новиною Інна. – Захід проведено з метою збору коштів для ЗСУ. На виручені гроші придбали камуфляжні сітки для зброї. Дуже приємно, що поляки з розумінням ставляться до таких подій, цікавляться, активно долучаються та популяризують. Свідченням цьому є те, що міське телебачення Радомсько знімало репортаж з нашої ярмарку».

«Хочу наголосити, що ми робимо все це не заради якогось піару, а просто своїм хоч і невеликим внеском прагнемо наблизити перемогу та допомогти ЗСУ, і, звісно, якнайшвидше повернутися додому, – каже на останок Інна Заяц. – А виїхали всі ми по одній причині – вивезли дітей, щоб зберегти їх. Бо наші дітки – це майбутнє кожного з нас і нашої країни в цілому».

Наталя ТКАЧЕНКО