Питання розподілу домашніх обов’язків є одним із тих, яке впливає на формування світогляду людини і її реалізацію. Воно часто пов’язане зі стереотипами про те, які ролі мають виконувати у житті чоловіки, а які – жінки. Як ставляться до виконання домашньої роботи читачі й читачки «Нового життя», дізнавалися наші журналістки.
Соціологи стверджують, що основні обов’язки щодо ведення домашнього господарства та догляду за дітьми у сучасній українській сім’ї лягають саме на плечі жінки.
Результати опитування
Щоб привернути увагу до питань ведення домашнього господарства, грамотної економіки, до розвитку нової професії домогосподарки/домогосподаря, ще у 1982 році Міжнародна федерація домашнього господарства започаткувала Всесвітній день домашнього господарства, який відзначають щорічно 21 березня. З нагоди цієї дати в соціальних мережах ми провели опитування щодо розподілу домашніх обов’язків.
84% опитаних вказали, що виконують домашні обов’язки разом, однак 10% вказали, що ця відповідальність лежить на жіночих плечах, і лише 6% – на чоловічих.
Згідно з результатами опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеним у 2020 році, більшість респондентів вважають, що «найважливіше завдання жінки — дбати про дім та сім’ю (83%)», а чоловіка – заробляти гроші (75%). Водночас 68% погоджуються, що через сімейні зобов’язання жінки обмежені у свободі.
Також ми поспілкувалися з гостями редакції «Нового життя» про те, хто переважно займається домашніми справами в їхніх родинах?
Антоніна, 33 роки
«Я вважаю, що ведення домашнього господарства повинно бути збалансованим, хоча, відверто кажучи, мій чоловік постійно наголошує на тому, що є робота «жіноча», а є «чоловіча». Іноді через це у нас виникають непорозуміння. В нашій родині кожен робить те, що вміє якнайкраще. Я в декретній відпустці, то більшість обов’язків лежить на мені, але рубати дрова чи обрізати дерева я не буду, бо не вмію. А ось виховання дітей, у нас їх троє, то це обов’язок обох, і обговоренню цей факт не підлягає».Антон, 45 років
«Я не бачив, як виросла моя старша донька, бо весь час був на роботі і всі домашні клопоти лежали на плечах дружини. А ось коли народився молодший син, я вже був на пенсії за вислугою років, то надолужую прогаяне. Змінити підгузник, погодувати, погуляти – все в задоволення. Я розумію, наскільки дружина заморюється на роботі, вона підприємиця, має свій бізнес, то тепер домашнє господарство на мені. Хоча раніше я розділяв домашню роботу на «жіночу» та «чоловічу» і зараз визнаю, що був неправий. Домашні турботи – це нелегко, і їх треба виконувати разом з дружиною».Сергій, 41 рік
«Їсти готує дружина, а важка фізична праця – на мені. У вихованні дітей ділимо обов’язки порівну. У нас два сини, то ми обоє повинні приділяти їм увагу. Я впевнений, що у домашніх справах є робота суто «жіноча» і «чоловіча». Хіба можна жінці, наприклад, ремонтувати дах чи тягати мішки з цементом? Для мене незрозуміло: як це – не розділяти домашні обов’язки. Вважаю, що це обов’язково!»
Марія, 55 років
«Я вмію і можу робити все. Чого не вмію, навчусь, бо мій вчитель – саме життя. Звісно, я б дуже хотіла, щоб мій чоловік разом зі мною готував, прибирав та опікувався дітьми. Але так склалося, що на мої плечі лягли і хатні обов’язки, і порання по господарству. Чи правильний такий розподіл? Ні. Але я знаю багато жінок, які самотужки обходяться без чоловічої допомоги».Іван, 33 роки
«Я обожнюю куховарити, але готую лише страви високої кухні. На мені й консервування зимових заготовок. Із твердженням, що це робота «жіноча», цілковито не згоден. До слова, мені навіть в радість разом з дружиною погенералити в квартирі або ж розвісити білизну. Хоча ремонтувати розетки я їй точно не дозволю. Зараз я воюю проти московитів і про домашні обов’язки залишається лише мріяти».Олена, 38 років
«Мій чоловік військовий. І на цьому все. Його ніколи немає вдома, то, відповідно, всі домашні обов’язки на мені. Іноді хочеться перекласти все на когось іншого, але дозволити собі цього я не можу. В цьому є плюси. Я самодостатня особистість. Хоча, коли чоловік у відпустці, то це неймовірне щастя для всієї сім’ї і домашні клопоти в радість, бо він поруч».Віктор, 50 років
«Про що взагалі мова? Я – чоловік, і в жодному разі не буду мити посуд або займатися дітьми - це справа суто жіноча. Гроші заробляю я, то все інше мені все одно. Вдома повинно бути затишно і чисто, зранку мене повинен чекати сніданок, чистий і ретельно випрасуваний одяг та вичищене взуття. Як встигає все дружина? Не знаю. То не мої проблеми».Галина, 73 роки
«Мені дивно чути про розподіл домашніх обов’язків на «жіночі» і «чоловічі». Я вийшла заміж, коли мені лише виповнилось 18 років. З чоловіком у шлюбі вже 55 років і весь цей час все разом: прибирати в квартирі, готувати їжу, працювати на городі, відводити дітей на секції. Обоє працювали на заводі, обоє пішли на пенсію. Мій чоловік набагато краще за мене готує борщ та смажить м’ясо. А я легко можу (сміється і додає: могла) повісити картину, порубати дрова, відремонтувати зливний бачок в унітазі. Все треба ділити порівну: тоді й працювати не доведеться, бо ви з коханою людиною просто проводитимете час разом».Думки та поради експертів/експерток
Ірина Харченко, соціальна педагогиня Близнюківського ліцею каже, що питання розподілу обов’язків у родині є сьогодні актуальним, адже у різних професіях зайняті не лише чоловіки, а й жінки. Відповідно – змінюються і погляди суспільства. Загалом будь-які правила із будування стосунків не є універсальними, оскільки всі люди різні. Варто радитися зі своєю коханою людиною і домовитися про умови, які влаштують усіх. Домовлятися – значить спілкуватися одне з одним, слухати і чути тих, хто поруч. Існує чимало чинників, котрі впливають на рівномірність розподілу домашніх обов’язків: професійна зайнятість, особисті переконання, рівень культури виховання. Безумовно, вони впливають на справедливість розподілу обов’язків, проте любов і бажання одне одному допомагати можуть виявитися сильнішими. Запорукою вдалих сімейних стосунків є спілкування- відкрите, позитивне, щире. Бажаю порозуміння та вдалих домовленостей!
Поради від Ірини Харченко:
- Для початку постарайтеся означити проблему, висловивши свої спостереження, і запросіть до пошуку спільних рішень. Наприклад: «Я звернула увагу, що в нашому побуті нерівномірно розподілено домашні обов’язки, і я від цього втомлююсь. Особливо зараз». Саме тут вам допоможуть техніки ненасильницької комунікації, які складаються з таких послідовних кроків: спостереження, почуття, потреби, прохання.
- Можливо, партнер не погодиться вже з тим фактом, що ви виконуєте більше домашньої роботи, бо зазвичай частину цих обов’язків ви робите, поки нікого немає вдома, і ця робота просто залишається невидимою. Почніть із записування того, що ви зробили по дому, і запросіть до такої документації партнера. Уже до кінця тижня стане зрозуміло, хто перепрацьовує, а хто недопрацьовує.
- Обговоріть отримані результати з партнером і дітьми.
- Домовтеся про графік виконання домашніх обов’язків відповідно до віку і можливостей усіх членів сім’ї.
Фонд народонаселення ООН в Україні спільно з Міністерством соціальної політики України проводили інформаційну кампанію «Щастя у 4 руки», мета якої привернути увагу до проблематики нерівномірного розподілу обов’язків у сім’ї, акцентувати на виконанні жінкою чималого обсягу неоплачуваної роботи та запропонувати жінкам і чоловікам нові моделі поведінки у родині, зокрема розділяти домашні обов’язки порівну та закликати чоловіків використовувати свою відпустку для догляду за дитиною. «Головний меседж для нас, – говорить Павло Замостьян, в.о. Представника Фонду народонаселення ООН в Україні, – це те, що разом набагато легше. «Щастя в чотири руки» – значить, що використовуючи чотири руки замість двох, ви зможете досягти більшої гармонії, як вдома, так і взагалі в цьому житті..»
Часи змінюються і разом з ними – розуміння того, хто у родині чи партнерстві має займатися домашнім господарством, чи заробляти гроші. Все частіше люди обирають справедливий розподіл домашніх обов’язків, аби всім вистачало часу для самореалізації та відпочинку.
Ірина ВОРОНКІНА
Матеріал створено за сприяння Волинського прес-клубу
