Є зустрічі, які залишають після себе не лише нові знання, а й особливе тепло. Саме такою стала дистанційна зустріч учнів 5–6 класів Близнюківського ліцею з нашою славною землячкою — Аллою Рибалко із Софіївки Першої, творчість якої давно вийшла за межі рідного краю.
У середині вересня вчителька української мови та літератури Людмила Володимирівна Чкиря запросила Аллу Рибалко поспілкуватися з дітьми та познайомити їх зі своєю творчістю.
Для письменниці, художниці й майстрині це запрошення стало особливим. «Це запрошення дуже зігріло моє серце», — зізнається Алла Рибалко.
Зустріч відбулася онлайн. Здавалося б, між землячкою та школярами — кілометри, екран монітора і невидима відстань. Але вже за кілька хвилин вона перестала мати значення. Залишилися допитливі дитячі очі, голоси, запитання, щирі емоції та спільна розмова про те, що справді важливе.
Алла Рибалко відкривала перед школярами двері у свій творчий світ. Розповідала про свої книги, казки та вірші, показувала картини, знайомила дітей з авторськими ляльками.
Її творчість — це світ, у якому оживають образи, народжуються казкові історії, а звичайні речі набувають особливого змісту. І, спілкуючись із дітьми, авторка сама ніби поверталася у власне дитинство.
«У такі миті сама знову стаєш трохи дитиною. Разом із школярами повертаєшся туди, де казка живе зовсім поруч, де квіти можуть розмовляти, ляльки мають свої характери, картини зберігають таємниці, а мрії неодмінно знаходять дорогу до здійснення», — розповіла пані Алла.
Для дітей така зустріч стала можливістю побачити, що творчість — це не щось далеке й недосяжне. Вона може народжуватися поруч, у рідному селі, у знайомому краї, з думок, почуттів і мрій людини, яка колись ходила тими самими дорогами.
Особливо важливо це сьогодні, коли дитинство українських дітей проходить в умовах війни. Їм потрібні не лише знання, а й простір для мрій, фантазії, добра та краси.
«Я дивилася на учнів і думала про те, як важливо сьогодні дарувати їм не лише знання, а й віру в красу, добро, творчість і диво. Адже дитяча душа — це маленький світ, у який треба входити дуже обережно. Не з гучними словами, а з теплом. Не повчати, а надихати», — говорить мисткиня.
Для самої авторки найбільша цінність творчості — не тільки створені книги, картини чи ляльки. Важливо, що вони знаходять свого читача й глядача, торкаються чиїхось сердець.
«Для мене, як для авторки, немає більшої радості, ніж відчути, що створене твоїми руками й серцем комусь потрібне. Що твої слова хтось почув. Що твоя картина когось зворушила. Що твоя казка подарувала комусь усмішку», — ділиться землячка.
Після зустрічі Алла Рибалко щиро подякувала Людмилі Володимирівні Чкирі за запрошення, довіру та можливість поспілкуватися з дітьми. А школярам — за щирі очі, цікаві запитання, усмішки та ту світлу енергію, яку вона відчула навіть через екран.
Творити. Мріяти. Надихати. Саме так Алла Рибалко визначає свою місію. І дуже добре, що цим світлом вона ділиться передусім із дітьми рідної Близнюківщини.
Ірина ВОРОНКІНА
