Головна > ГРОМАДА > НАШІ ЗЕМЛЯКИ (Page 5)

Юна мисткиня з Близнюківщини здобула перемогу в обласному конкурсі

У межах соціокультурного проєкту «Наші серця – дітям» відбувся обласний фестиваль-конкурс образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва «Розквітне Україна – 2025». Серед учасників була й Софія Манзюк, учениця класу образотворчого мистецтва Близнюківської школи мистецтв.  Її робота «Моя Батьківщина», виконана в техніці витинанки, здобула перемогу в конкурсі. «Софія дуже наполеглива, відповідальна і творча дитина, – каже викладачка Ганна Логвиненко. – У тому, що її робота буде високо оцінена, я не мала сумніву, адже дівчинка вклала в неї свої почуття». Вітаємо Софію з перемогою та бажаємо нових творчих злетів! Ірина ВОРОНКІНА

Читати далі

«Доброволець з першого дня»: історія захисника Дмитра Заблоцького

Він виріс у Лукашівці, воював на Харківському та Донецькому напрямках. Чотири роки у Збройних силах України, важка контузія, загиблі побратими й народження сина - стали частиною його життєвої дороги, яку Дмитро продовжує й сьогодні. Дмитро Заблоцький народився 7 листопада 2000 року в селі Мирне. Згодом його родина переїхала до Лукашівки, де хлопець закінчив місцеву школу та продовжив навчання у Слов’янському професійному аграрному ліцеї. Деякий час він працював водієм у ПСП «Маяк», адже любов до техніки та мотоциклів мав із дитинства. Строкову службу Дмитро проходив у Національній гвардії України в Херсоні, а після демобілізації лише декілька місяців прожив удома, бо мирне життя

Читати далі

Анна Самохіна: «Творчість — це мій острівець спокою»

Малювати — для неї завжди було так само природно, як дихати. Але по-справжньому дозволити собі свободу в творчості Анна Самохіна з Близнюківщини змогла лише тепер. Анна Самохіна Професійна художниця із вищою освітою та педагогиня із досвідом, вона пройшла довгий шлях — від викладання до власної майстерні, де народжуються красиві сувеніри з петриківським розписом. Анна відкрила ФОП і перетворила своє мистецтво на справу життя, яка приносить не лише натхнення, але й дохід. Виготовлення сувенірів стало для неї повноцінною роботою, яку вона вибудовує власними руками — від ідеї до готового виробу. «Скільки себе пам’ятаю — малюю постійно. Школа, училище, академія, університет — мистецтво завжди було поруч.

Читати далі

Світлана Савісько: «Домашній текстиль — це не просто робота, це частинка моєї душі»

У затишному селі Лукашівка живе майстриня, руки якої створюють тепло й красу для домівок - Світлана Савісько. Її творчість - це світ текстилю, ниток, кольорів і ніжності. Постільна білизна, подушки, пледи, фартухи - усе, що виходить з-під ніжки її швейної машинки, має свій характер і душу. Пані Світлана народилася в селі Гаврилівка, що на Барвінківщині. Її батьки згодом переїхали на Полтавщину, де дівчина закінчила школу. З юності дівчина любила шити. «Тітка шила, мама шила, і я з дитинства тягнулася до цієї справи, - усміхається Світлана. - Це моя улюблена робота, моє натхнення». Після заміжжя Світлана переїхала в Лукашівку, де живе вже 36

Читати далі

Сестри впевнені у своїх силах та міцному родинному зв’язку.

Багатодітна родина Кобців з села Вільне Друге мало чим відрізняється від інших українських родин. Тут зберігають традиції та підтримують один одного. До редакції «Нового життя»¸ щоб роздрукувати фотографії, завітали сестрички Поліна та Ксенія Кобець. Вони й розповіли про свого молодшого братика Станіслава, свої та його захоплення і озвучили плани на майбутнє. Поліні незабаром буде 17, вона - студентка ІІ курсу Липкуватівського аграрного коледжу, де отримує спеціальність технолога харчової продукції. Ксенії – 14 років. Дівчинка – учениця Садовської філії Близнюківського ліцею, як і молодший братик - 12-річний Станіслав. «Ми дуже дружні, хоч і маємо різні захоплення, - запевняє Ксенія. – У нашій родині є

Читати далі

Тетяна Процун: «Моє життя – це школа і діти»

«Я буду вчителькою», - з дитинства повторювала мамі маленька Таня. І таки нею стала. Тетяна Степанівна Процун вже 33 роки працює на педагогічній ниві. Вона народилася у селі Гриньки Баранівського району Житомирської області, закінчила Кашперівську школу і вступила до Житомирського педагогічного інституту на філологічний факультет. На четвертому курсі вийшла заміж за Валерія Процуна – хлопця із сусіднього села. І так вже склалася доля, що подружжя переїхало на постійне місце проживання в село Степове, що на Близнюківщині. «На той час село було багатим та людним. Тут, окрім школи, де я почала працювати вчителем історії, був великий дитсадок, колгоспна їдальня, тракторна бригада, відділення птахофабрики,

Читати далі

Аліна Братешко: «Бути вчителем – це не робота, це життя»

День учителя – особливе свято. Це нагода подякувати тим, хто щодня веде дітей стежками знань і виховує їх любов’ю та прикладом. Серед таких людей – Аліна Братешко. Вона народилася й виросла в Алісівці, з дитинства любила співати та тяглася до книжок. Аліна Братешко «Мама дуже хотіла, щоб я стала вчителькою, – згадує Аліна. – І я не жалкую, що обрала цю професію. Мені подобається бути серед дітей. Коли вони щиро усміхаються чи діляться своїми маленькими перемогами – це найбільша вдячність». У 2009 році після закінчення Слов’янського державного педагогічного університету молода фахівчиня повернулася в рідну школу, де викладала українську мову та літературу. «Моя

Читати далі

Жінка в погонах: як Анастасія Василенко очолила сектор моніторингу

Відсутність сталого графіку роботи, поліцейська форма щодня, фізична підготовка, робота з вогнепальною зброєю, відповідальність та щодення робота з людьми - таким є сьогодення нашої землячки Анастасії Василенко та її колег із сектора моніторингу Лозівського районного відділу поліції. Про роботу жінки в правоохоронних органах та її особисту долю - читайте в матеріалі. Володимир та Анастасія Василенки Анастасія Василенко, в дівоцтві Василевська, народилась і виросла у Близнюках. Після школи закінчила Луганський державний університет внутрішніх справ імені Дідоренка. «Сказати, що в мене була мрія працювати у правоохоронних органах, - не можу. Але юридична освіта ніколи не завадить, тому на сімейній раді обрали університет внутрішніх справ. Саме

Читати далі

Вони щодня творять добро,про яке не завжди говорять уголос: працівниці ЦНСП

Про соціальних робітниць відділення «Догляд вдома» читачам продовжує розповідати АЛІНА БУХВОСТОВА, директорка Центру надання соціальних послуг (ЦНСП) Близнюківської селищної ради. АЛІНА БУХВОСТОВА, директорка Центру надання соціальних послуг (ЦНСП) Близнюківської селищної ради. Соціальні працівниці допомагають мешканцям громади у багатьох справах: вони пораються по господарству, купують та приносять продукти харчування і ліки, сплачуть за комунальні послуги,готують їжу, прибирають житло тощо. Але головне, вони допомагають підопічним відчувати себе повноцінними членами суспільства. Сьогодні мова піде про Ольгу Ряскову з села Самійлівка, Наталію Толмачову з Добровілля, Ірину Колісник із Уплатного та Яну Барабаш із Софіївки Першої. Для цих жінок допомога людям не лише професійні обов’язки, а й поклик

Читати далі

Вікторія Гончарова: «Сергій завжди казав: ми ще багато встигнемо…»

Ці слова чоловіка Вікторія пам’ятатиме завжди. Їхня історія про любов, міцну родину і втрату, яка болить усій громаді. Сергій і Вікторія Гончарови Вікторія познайомилась із Сергієм Гончаровим випадково – у Лозовій, на початку 2009 року. «Я їхала до сестри в Харків, а він - здавати сесію, - згадує Вікторія. – Наші погляди зустрілися, і Сергій підійшов, щоб допомогти завантажити у вагон важкі валізи. Так до Харкова і їхали разом, розмовляючи про все на світі. Виявилося, що в нього є тітка у Лозовій, тож зустрічатися було легко. Ми спілкувалися, гуляли, закохалися… Через рік, у серпні 2010-го, одружилися». Сергій спочатку працював у колгоспі в Павлівці,

Читати далі