Головна > історії війни

Зранена, виснажена рідна земля

Сидить дядько в себе на городі, у воронці з-під ворожого снаряду. У великих лапатих долонях, тримає уламки, каже: «Їх тут сотні. Градами сипались. Смерчами на всі боки розліталися, все живе й неживе решетили й змітали». Дядько сьогодні вперше за півроку вдома. І відразу при ділі. З косою, з лопатою. Хазяйнує. - Щоб вони повиздихали ці «асвабадітєлі», - промовляє уголос тітка, зволікаючи граблями півтораметрове засохле гиччя бур‘янів. Минулого року тут у неї вродили такі завидні помідори. Волове серце, чорний принц, сливки - не знали куди подіти. І на картоплю врожайний рік був. Город же в низині, ще й поливний. Липневими ранками дядько не

Читати далі

Розстріляний росіянами Микола Куліченко зі зв’язаними руками й ногами вибрався з могили

Троє братів потрапили у полон до росіян після окупації села, пройшли три доби допитів та розстріл. Після звільнення села могилу розшукали, там було вже два тіла. У чоловіків були зв'язані ноги та руки та вогнепальні поранення в голову. — Нас вбивали з пістолета з глушником. Тихий бах — і потекла кров. Я стояв на колінах, зі зв’язаними руками, ногами і пов’язкою на очах. Мене штурхнули ногою, впав на дно ями, — тремтячим голосом описує свій розстріл 33-річний Микола КУЛІЧЕНКО з села Довжик Чернігівського району. Чоловік на кілька хвилин замовкає, його душать сльози. Переводить погляд на стіл, де стоять оповиті чорними стрічками фотографії

Читати далі