Багато дівчаток з дитинства мріють вийти заміж, жити довго, щасливо та в достатку зі своїми обранцями.
Тетяні так не мріялося, бо врівноважена, розумна дівчина розуміла, що щастя треба будувати самому, до мети йти тернистим шляхом, а для цього треба працювати над собою, не чекаючи манни з неба. То дівчинка з хутора Безлісого, що в Ставропольському краї, вірила в головне – у свої сили.
У 1987 році приїхала Тетяна Миколаївна до родичів у Близнюки. На вихідних разом з подружками мініатюрна дівчина з колоритною зовнішністю вирішила потанцювати на місцевій дискотеці, де зустрілася з Віктором Лукоцьким. Усміхнений, жартівливий і в той же час впевнений у собі чоловік привернув увагу Тетяни, а вона зачарувала його своєю неприступністю і серйозним ставленням до життя…
Ось тоді у Тетяни, яка народилася 25 січня – саме в Тетянин день, почали з’являтися дівочі мрії щодо можливості особистого щастя з коханою людиною. Тільки з ним вона хотіла йти по життю, тільки від нього мріяла народити дітей, тільки з ним готова була і у вогонь, і в воду…
У 1991 році шостого квітня Тетяна та Віктор стали на весільний рушник. І нехай не було у нареченої білої сукні та й за багатим весільним столом не збиралися численні гості, однак, щасливішої за Таню жінки в той день не було на всьому світі, адже перша мрія збулася – вона стала дружиною.
Другою сходинкою до щастя були діти – дівчатка Іра та Оленка, та ще донька чоловіка Світлана. А три доньки, то таке щастя мамине, що словами не передати. Школа звичайна, гуртки танцювальні – для дівчат, увага, піклування та любов – чоловіку, який багато часу проводив на роботі, а ще – особисте зростання. Багатьом жінкам відома така заплутана схема життя, яка, як павутина, затягує в сірі будні. Але для Тетяни Миколаївни Лукоцької сімейні турботи ніколи не були проблемою, адже друга мрія збулася – вона стала мамою.
Щодо самовдосконалення, то й до цього жінка завжди ставилася з відповідальністю. Вона здобула вищу освіту, закінчивши Харківський аграрний університет ім. Докучаєва за спеціальністю агроном, працювала в Близнюківській державній насіннєвій інспекції, а потім очолила це підприємство. Вимогливий, знаючий керівник – Тетяна Миколаївна мала повагу і в колективі, і серед районного та обласного керівництва.
А далі життя, як і будь-якій людині, почало підкидати і радісні моменти, і життєві проблеми. Жінка почала мріяти про щастя своїх доньок, про здорових внуків і.. зовсім трішечки мріяла побувати в інших країнах…
Мрію про подорожі здійснив її коханий Віктор. Саме він навчив не боятися мріяти про більше, захоплюватися оточуючою красою і будувати плани на далеке майбутнє. Мрію про внуків здійснили доньки – тепер у героїні цієї розповіді їх п’ятеро.
Наразі Тетяна Миколаївна Лукоцька успішний підприємець, права рука свого чоловіка у його бізнесі, вправний водій, чудова господиня та найтурботливіша мама і бабуся, яка по першому ж дзвінку, не зважаючи ні на які обставини, летить до своїх дівчаток на допомогу.
Шлях до мрії у кожного свій, як і самі мрії, та щасливою жінка стає лише тоді, коли всі її бажання допомагають здійснювати рідні та близькі люди.
Ірина Воронкіна
