Вівторок, 26 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Кабінет агронома – безкрає поле

Кабінет агронома – безкрає поле

Народилася, виросла і побудувала свою особисту долю в селі Уплатному Каменева Ганна Ісаківна.

Після закінчення школи дівчина, закохана у простори рідної землі, без вагань пішла навчатися на агронома до Липкуватівського технікуму.

Отримавши омріяну професію, молодий спеціаліст за направленням повинна була б працювати в Олексіївці у колгоспі «Ленінський шлях», однак доля розпорядилася так, що місць на той час  у тому господарстві не було, а  Максим Степанович Іванов, головний агроном Уплатнівського колгоспу «Зоря комунізму», у якого Ганна проходила навчальну практику,  запропонував роботу.

Жінка розповідає:

«Так вже склалося, що були у мене чудові наставники в роботі – це, окрім Іванова, Дмитро Карпович Золотько, Галина Мефодіївна Чаговець тощо. Ці висококваліфіковані фахівці навчили мене всьому, що я знаю і вмію, підтримували і завжди допомагали за потреби. Пам’ятаю і свою першу заробітну плату, яка становила 2 карбованці 85 копійок, і згадую, скільки радості викликали ці власноруч зароблені гроші. У мене чудова професія, бо агрономи – це люди, для яких робочий кабінет – безкрайні поля, а день починається зі сходом сонця. Їхня обов’язкова професійна якість – вміння чути землю, знати та розуміти її, а це моє покликання».

Трудоголік і душа будь-якої компанії, бо і заспівати вміє, і жартівливу бесіду підтримати, – Ганна Ісаківна Каменева вийшла заміж у 1973 році, і вже 47 років йде по життю зі своїм коханим Миколою Петровичем. Разом виховали двох синів – Олексія і Олександра, мають трьох онуків. Живуть всі разом великою дружною родиною.

У вільний час Ісаківна любить вишивати і клопотатися біля квітів, яких у неї безліч. Своїми агрономічними знаннями вона ділиться з колегами і зараз, даючи слушні поради.

«Для мене Уплатне – це рай на землі, найкраще, найрідніше місце, яке я безмежно люблю. Зараз із впевненістю можу сказати, що моє життя склалося дуже добре, бо маю велику кількість друзів, у мене чудова родина, і я зустрічаю старість у наймилішому для душі селі», – наголошує героїня цієї розповіді.

Ісаківна вже твідзначила свій ювілейний день народження – їй виповнилося 70 років. Але такий вік дати жвавій та веселій жінці неможливо, бо, мабуть, сама земля, в яку вона вклала свої сили та знання,  дає їй наснагу до життя.

Ірина Воронкіна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *