Вівторок, 26 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Мужність, стійкість, подвиги…

Мужність, стійкість, подвиги…

Красень, чи не так? Таким був командир танка, учасник бойових дій – наш земляк Іван Маркович Прокопенко.

У мирний час – вчитель української мови і літератури. 

Військовий підрозділ, де служив наш земляк, одним із перших зустрів війну на кордоні неподалік Бреста. Потім – сорокова танкова дивізія, з якою пройшов довгий бойовий шлях гвардії старшина Прокопенко. Вступати в бій доводилося з найпотужнішими в той час фашистськими «Тиграми» і «Пантерами».

За участь у кривавій битві на Волзі генерал армії Чуйков особисто вручив йому перший орден Червоної Зірки.

Другий аналогічний орден солдат отримав під час визволення Харкова і області, хоча його бойовий шлях пройшов повз Близнюки.Цікаво те, що він виганяв гітлерівців із станиці Вешенської – Батьківщини письменника Шолохова. З боями пройшов Югославію, Угорщину, Австрію і закінчив війну неподалік міста Баден, а на Одері зустрівся з союзниками – американцями. 

На запитання, що найбільше запам’яталося із війни, ветеран розповідав, що важко вирізнити якісь особливі епізоди – мужність, стійкість і подвиги були завжди поруч.
А ще йому запам’ятався полонений генерал Паулс –  улюбленець Гітлера, який зазнав поразки під Сталінградом.

До двох орденів Червоної Зірки додалися ордени Вітчизняної війни, «За мужність» та медалі «За оборону Сталінграда», «За бойові заслуги», «За взяття Відня», «За взяття Будапешта».
У мирний час І.М.Прокопенко сумлінно трудився на педагогічній ниві, виховуючи в учнів риси патріотизму, мужності, великої любові до Батьківщини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *