Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Історії жителів, які втілили свої мрії: винахідник, підприємиця-сировар та дівчина-активістка

Історії жителів, які втілили свої мрії: винахідник, підприємиця-сировар та дівчина-активістка

На Близнюківщині живуть активні, непересічні люди, які мають мрії і впевнено крокують до їхнього втілення. Серед них АННА ГРИГОРЕНКО, НАТАЛІЯ КУЗНЄЦОВА та ОЛЕКСАНДР ТАРАН.

Анна Григоренко: дівчина, яка організувала дитяче свято

Агентом позитивних змін на Близнюківщині є Анна Григоренко. І це не просто слова. Дівчина успішно закінчила Школу громадянської і волонтерської участі, яка носить назву «Агенти змін». Вона розробила та провела презентацію «Дня ДОБРА» для дітей-переселенців та дітей-сиріт і втілила свою мрію в життя, заручившись підтримкою місцевої влади. Протягом двох років до початку пандемії коронавірусної інфекції у парку біля ставу, що в центрі селища, завдяки юній Анні Григоренко проходило яскраве дитяче свято «День ДОБРА», що збирало величезну кількість дітей з усіх 96 населених пунктів нашої громади.

Вперше «День ДОБРА» провели у липні 2017 року. Від самого ранку до Близнюків шкільними автобусами привозили дітей, на яких чекало неабияке дійство. Ростові ляльки, з якими можна було фотографуватися та гратися, зустрічали їх у парку, де в глибині вже очікували величезні надувні гірки і торгові ятки зі смаколиками. А далі всім присутнім було чим зайнятися аж до пізнього вечора, адже на них чекали цікаві квести, майстер-класи, естафети,  і головне: пошук безцінного скарбу. Аня згадує:

«Ще в Школі «Агенти змін» я зрозуміла, що, об’єднавшись разом, люди можуть зробити набагато більше, ніж поодинці, особливо, коли навчаться дослухатися до думок ближніх. До всього, я  визначилася з власною позицією стосовно тих змін в рідній громаді, які  вже зараз хотіла б бачити втіленими в життя. Звичайно, я розуміла, що для будь-яких проєктів потрібні кошти, але вірила, що мене підтримають і  вчителі з рідного ліцею, і селищний голова, який завжди відкритий до спілкування з підростаючим поколінням. Так і вийшло».

Наступного року до ініціативи Ані вже долучилися її друзі, то сценарій «Дня Добра» змінився.

«У 2018 ми вирішили зробити акцент на благодійності і навіть не розробляли спеціального сценарію, організувавши власними силами майстер-класи і танцювальний флешмоб. А селищна рада, яка активно підтримує мій проєкт, виділила кошти на фрукти та солодкі напої, які мої друзі та знайомі роздавали бажаючим. Після того, як всі награлися, наїлися та повеселилися, ми зібрали дітей у кінотеатрі під відкритим небом, де на великому екрані демонструвалися мультфільми. Я була стовідсотково впевнена, що тепер щороку «День ДОБРА» проходитиме у Близнюках, але так склалися обставини, що спочатку моя особиста зайнятість (складала вступні іспити до вишу), а потім пандемія –  аж на два роки відклали цей проєкт. Маю величезну надію, що цьогоріч свято таки відновиться, адже воно приносило радість дітям», – розповідає дівчина.

Сьогодні Анна Григоренко навчається на ІІ курсі Харківського Національного економічного університету ім.Семена Кузнеця на факультеті економіка і право, але зв’язок з рідною громадою не пориває і готує ще цікавіший сценарій «Дня ДОБРА» для своїх маленьких земляків.


Наталія Кузнєцова: відкрила сироварню і навіть вигадала свій рецепт сиру

Вони вирішили перетворити мрію у справу життя. Приблизно рік   тому  на  Близнюківщині  з’явилися  сировари. Для них камамбер, брі, пармезан, моцарела –  не просто назви, а смачні сири, які вони виготовляють власноруч та продають людям.

Керівниця одного з фермерських господарств Наталя Кузнецова та її подруга Вікторія Шемякова почали виготовляти не лише традиційні домашні молочні продукти, а й унікальні сири за власними рецептами.
Пані Наталія – сучасна жінка-підприємець. Вона – власниця одного з фермерських господарств Близнюківщини. Однак не один рік жінка мріяла почати нову справу – виготовляти молочну продукцію та варити неймовірні сири. У 2017 році Наталія Кузнєцова пройшла свою першу школу сироваріння.
Потім у плани втрутилися сімейні труднощі, і на кілька років довелося відкласти задуми. У 2019 році Наталія знову повернулася до своєї мрії. Нині вона продовжує навчатися у одній з відомих шкіл сироваріння. Там своїми знаннями та вміннями діляться майстри з різних країн світу. Аби молочні продукти мали неймовірний смак та аромат, фермерське господарство закупило 10 корів породи Джерсі і їхня кількість зростає.

«Їх на всю країну близько двох тисяч. Вони дуже гарні, невеликого зросту, але дають надзвичайно смачне молоко. Воно пахне пломбіром та ваніллю. Має жирність – 7 %, а білок – 4 %. У нас немає інших порід корів, ми робили ставку саме на цих красунь. Зараз у нас є ще 10 теляток цієї породи», – розповідає Наталя. 

«Не планували відразу масового виробництва молочних продуктів, тож спершу смачненьке почали виготовляти для себе та рідних. Потім домашня молочка прийшлася до душі і друзям – так і з’явилися перші постійні клієнти. Коли ми помітили, що у нашому молоці ледь не чверть банки – вершки, то вирішили, що це треба використати, і зробили масло. З молока ми виготовили йогурт, потім – сир, плавлений вершковий сир, згодом подумали про любителів солоденького і додали до нього шоколаду. Далі почали купати сири у вині та обвалювати у спеціях – нас було вже не спинити», – згадує підприємець.

Зараз команда з восьми людей працює над тим, аби виготовляти не лише масло, йогурт, сметану, а ще й різноманітні види сирів на будь-який смак.

Серед великої кількості вже багатьом знайомих видів сиру є й унікальні, якими пишається Наталя Володимирівна. Серед таких – маринований сир. Його рецепт майстриня розробила сама.

«Це – моя особиста розробка. Ще не фета, але вже не бринза. Не надто солоний, пряний та ароматний. Смаку йому додає ще й оливкова олія, в якій він зберігається, спеції, в’ялені томати, лимон та маслини», – хвалиться Наталя.

Виготовляють у Близнюках і сири, яким потрібен довгий час для визрівання. Найдовше на полиці близнюківських сироварів чекає свого часу ароматний красунчик, якому вже вісім місяців.
Слід зазначити, що сир до його вживання має обов’язково визрівати, оскільки він не швидко робиться. Процес триває щонайменше від місяця – до року. Є сири типу пармезан, які визрівають 2-3, а то й близько 20 років. Недарма в давні часи пармезан називали зброєю воїна, колесом воїна та їжею воїна.

Найближчим часом сировари планують створювати ще й козиний сир. Наталя Кузнєцова мріє про власну торгову марку, сертифікацію продукції,  збільшення кількості клієнтів та розширення мережі збуту.

Креативна жінка-підприємець разом зі своєю командою люблять свою справу і, безумовно, вкладають в неї душу. Як наслідок, мешканці Близнюківщини та Лозівщини можуть їсти натуральні та смачні продукти, виготовлені з любов’ю.


Олександр Таран: придумав як боротися із відходами і здешевити опалення

У Близнюках живе і працює, займаючись підприємництвом, Олександр Гаврилович Таран. Цей чоловік не тільки винахідник, волонтер, рибалка, фотограф, чудовий сім’янин та патріот, він – людина, яка із металобрухту та підручних матеріалів робить технічні  дива, що зменшують енергозатратність в десятки разів.

«Мої думки, які втілюються у виготовлення відновлювальних джерел енергетики, мабуть, закладені генетично. Адже мій батько, дядько та й інші чоловіки нашого роду – всі інженери, покликанням яких є саме розробка різноманітних виробничих технологій. Я закінчив Близнюківську школу, рано одружився, то освіту маю тільки середню. А ось мої напрацювання, за словами фахівців, мають ґрунтовне фізико-технічне підтвердження. Не повірите, але мені сняться схеми і креслення, які допомагають робити спеціалісти, а вже потім все це я втілюю в життя.

З початку 2004 року ми зробили олійницю. Запустивши її, вже через короткий час ми зіштовхнулися з проблемою утилізації відходів і потребою у великій кількості теплової енергії.  Виникла необхідність сушити насіння дешевим енергоносієм. То ми сконструювали сушарку – таку, наскільки нам дозволяли кошти і зовсім маленький досвід.

Сушарка працювала, але з неї йшло багато диму, сусіди почали нарікати, як наслідок –  ми взялися знову за роботу, вивчаючи існуючі технології ефективного спалювання та утилізації відходів. Найбільш широко застосовувані були електричні, на дизпаливі та газові, але собівартість переробки продукції  була надто дорогою. А на той час, маючи вже величезні залишки відходів, ми не знали, куди їх дівати. Ну не підіймалася рука вивозити  на смітники та у балки, то ми шукали технології використання  відходів для власних потреб.

Першим з варіантів утилізації лушпиння і насіння бур’яну стала їхня переробка у паливні брикети. Технологія виявилися недешевою, для чого довелося взяти довгостроковий кредит і витратити рік для спорудження виробничої лінії брикетування. Ще  рік знадобився для освоєння технології.

Слід зазначити, що зараз виробничі потужності в змозі забезпечити паливом майже всю Близнюківщину, а обладнання здатне виготовляти брикети з відходів сільгоспвиробництва та тирси (тріски), яка у великій кількості виробляється при розчистці  лісосмуг подрібнювачем гілок. Власне тріска робиться з порослі, якою захаращені всі лісосмуги.

Пізніше я зробив установку для спалювання біомаси, використовуючи обладнання привезене з металобрухту. З часом ми сконструювали вже газогенератор, але він значно  перевищував наші потреби і був пожежонебезпечним, що в свою чергу спонукало нас до його вдосконалення.» 

Олександр Таран, якого сьогодні Близнюківська громада обрала своїм депутатом, також вдосконалив газогенератор та пальник, які використовуються для обігріву виробничих та житлових приміщень і місцеві жителі із задоволенням використовують його вироби у своїх домоволодіннях.

«Технологія існує давно, але я її систематизував для власних потреб і для невеликих потужностей. Обладнання може споживати всі види органічного палива, для чого достатньо лише змін програми в пульту управління.  Це можуть бути подрібнені тирса, лушпиння гречки, соняшнику, навіть старе листя та стебла бур’яну, солома. Не повірите, але навіть пилюка з пилососу годиться.

Різні види органіки при спалюванні виділяють різну кількість тепла і мають різний час згоряння. Для цього і необхідні різні режими налаштування обладнання. Наприклад, беремо одну тонну амброзії (алерген для багатьох людей, карантинна рослина, що росте понад узбіччями доріг, на полях та покинутих обійстях у величезній кількості), спалюючи яку отримуємо стільки ж тепла, скільки дає 700 кубів газу. Тобто, в середньому одна тонна нікому не потрібного та ще й шкідливого бур’яну перетворюється в 5 тисяч гривень в еквіваленті до  сьогоднішніх цін. Весь інший непотріб теж горить  в пальнику безвідмовно і дає значне тепло.

Стосовно газогенератора, то він більше підходить для промислового використання і потребує в обслуговуванні вищої підготовки фахівців», – розповідає винахідник.

Завершуючи статтю, можна коротко узагальнити  користь, використовуючи потенціал тільки одного  народного умільця Олександра Тарана – це  працевлаштування (підприємець може дати роботу понад ста працівникам), значна економія коштів бюджету, зменшення шкідливих викидів в атмосферу, що на сьогодні актуально в плані глобального потепління, наведення належного санітарного стану на території населених пунктів та узбіччях доріг і втеча від енергетичного рабства, в яке заганяє українців непродумана політика керівників вищих ешелонів влади.

Новоствореній Близнюківській громаді для ефективного функціонування сьогодні конче необхідні такі технології, то виробами Тарана зацікавилася місцева влада і маємо надію, що вони таки будуть втілені в життя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *