Неділя, 17 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Інклюзія – вимога часу, що веде до позитивних змін

Інклюзія – вимога часу, що веде до позитивних змін

Літо стрімко мчить до серпневого фінішу, відтак до початку нового навчального року залишається зовсім небагато часу. Активними темпами на Близнюківщині здійснюється підготовка закладів та установ освіти до зустрічі дітей, зокрема дітей з особливими освітніми потребами.

Інклюзивне навчання є одним із пріоритетних напрямів забезпечення рівного доступу дітей до освіти. В даний період інклюзія є не тільки вимогою часу, а обов’язком держави, суспільства та й кожного з нас зокрема. Тому всі передові процеси в цьому напрямку ведуть тільки до позитивних змін.

Так, останнім часом в Україні створено 638 інклюзивно-ресурсних центрів, які постійно вдосконалюють свою роботу. Також функціонують 2465 закладів з інклюзивним навчанням, серед яких 8 на території Близнюківщини.

Детальніше про те, як в громаді реалізується принцип інклюзивної освіти, розповідає начальник Близнюківського відділу освіти, культури, молоді та спорту Леонід Володимирович Бондаренко.

  • Леоніде Володимировичу, скажіть, будь ласка, в яких навчальних закладах є інклюзивні класи і як вони працюють?
  • У нашій об’єднаній громаді є 54 дитини з особливими освітніми потребами. Вони навчаються в Уплатнівському, Криштопівському, Садовському, Новонадеждинському, Берестівському та Близнюківському ліцеях та дошкільних навчальних закладах у Квітневому та Близнюках. На сьогодні, це 29 інклюзивних класів, решта дітей навчається на педагогічному патронажі, оскільки мають складні психофізичні порушення, проблеми зі здоров’ям.

Для набуття соціального досвіду та підготовки дітей з особливими освітніми потребами до самостійного дорослого життя в громаді створено комунальну установу «Близнюківський інклюзивно-ресурсний центр», який належним чином облаштований, та головне – в ньому працюють спеціалісти, підготовлені до роботи в системі інклюзивної освіти.
Щодо роботи інклюзивних класів, то це звичайні класи, де працюють один учитель та один асистент учителя. Він є асистентом саме вчителя, а не дитини. Це означає, що він не прив’язаний до однієї чи кількох дітей, а працює зі всім класом. Так, часом дитині з особливими освітніми потребами необхідно приділити більше часу, щоб, наприклад, пояснити завдання, але асистент учителя так само може пояснити щось й іншим учням.

Окрім того, своєю роботою асистент може звільнити більше часу вчителю для пояснень. Наприклад, поки асистент щось роздруковує чи роздає навчальні матеріали, вчитель ще раз роз’яснює тему або ще якось залучає дитину з особливими освітніми потребами до спільної роботи в класі.

  • Скільки дітей з інвалідністю навчається в загальних класах?
  • Семеро дітей навчається в загальних класах, троє – на педагогічному патронажі, на інклюзивному навчанні – четверо. Захворювання нервової системи та внутрішніх органів, психічні розлади, церебральний параліч, сліпота, туговухість, Синдром Дауна, аутизм, карликовість, вади серця, епілепсія – діти з такими діагнозами також на рівні з іншими учнями мають право на успіхи у навчанні. Хвороба – це не вирок, і допомогти дитині навчитися жити з цією хворобою, а згодом і реалізувати себе в суспільстві – наше завдання.
  • Як влаштований навчальний процес для цих дітей?
  • Зараз учням доступні три форми, за якими можна організувати індивідуальне навчання у школі: екстернатна, сімейна (вона ж – домашня) та педагогічний патронаж. Педагогічний патронаж – форма, у випадку якої освітній процес і засвоєння знань забезпечує педагогічний працівник.Індивідуальний навчальний план для дітей розробляють педагогічні працівники, які працюватимуть із учнем – педагоги початкової школи або вчителі окремих предметів. Робота над планом відбувається спільно із самим здобувачем освіти. Батьки учня можуть брати участь у його розробці, а також погоджувати його. Фінально план затверджує керівник закладу освіти.

Інклюзивне навчання полягає в тому, що в звичайному класі вчаться звичайні діти, просто деякі з них вчаться трішечки по-іншому – наприклад, використовуючи шрифт Брайля. Але в такому класі в жодному разі не має бути відокремлення одних дітей від інших (навіть на рівні риторики). З урахуванням рекомендацій спеціалістів та настільки, наскільки це можливо, у такому класі налагоджується спільне навчання. Керівник зі свого боку має запровадити штатну одиницю – асистента вчителя, вчителя інклюзивного класу, навчальне приміщення, складання ІПР, психолого-педагогічні і корекційно-розвиткові заняття (послуги) за умови, що є логопед, дефектолог, психолог.

  • Скільки є дітей, які через інвалідність не ходять до школи взагалі. Чому? Як їх навчають?
  • Для дітей з інвалідністю або тих, хто не може відвідувати школу через фізичний стан (чи потребують довго лікування в медзакладах) переведення на форму педагогічного патронажу відбувається за рішенням лікарсько-консультаційної комісії. Отже, така форма навчання є радше винятком, адже вона застосовується суто за рішенням відповідних спеціалістів. Якщо спеціалісти на заперечують можливість навчання в школі (а тим паче – якщо радять), краще надати дитині таку можливість. Адже, повторюю, їй потрібно вчитись жити в суспільстві. Тому в нашій громаді всі діти бажають і можуть відвідувати школу, навіть ті, хто навчається на педагогічному патронажі. Для тих учнів, які не можуть відвідувати освітній заклад, вчителі проводять уроки вдома в учня.
  • Чи будуть якісь нововведення в цій сфері у 2021-2022 навчальному роках?
  • Серед основних цілей МОН на 2021-2022 роки оновлення положень про організацію інклюзивного навчання в закладах дошкільної та загальної середньої освіти; розроблення методичних рекомендацій щодо багаторівневої підтримки в освітньому процесі.
    Очікується, що доопрацьований План заходів з реалізації Нацстратегії зі створення безбар’єрного простору на 2021-2022 роки буде розглянуто й затверджено на найближчому засіданні Уряду.

Серед родин, діти яких навчаються в інклюзивних класах, сім’я Кутузових. Слід наголосити, що рідні діти Наталії Анатоліївни та Леоніда Євгенійовича вже виросли, то у 2017 році ця подружня пара вирішила взяти прийомну дитину. «Так вийшло, що в нашій сім’ї замість однієї донечки з’явилося троє дітей, – розповідає мама Наталя, – адже у Віри було ще два менших братики – Рома та Владик. То наша сім’я тепер велика і весела.

На жаль, діти мають ранні психологічні травми, що відображається в їхній поведінці. Вірочка пішла до першого класу Близнюківського ліцею, але дівчинці було дуже важко сходитися з однокласниками і розкриватися. Наприклад, ми вдома уроки вивчимо, а в школі вона мовчить. А ось Ромчик росте гіперактивним, і через свою непосидючість заважає виховательці проводити заняття. То, прочитавши в газеті «Нове життя» про відкриття інклюзивного центру, я з донькою та сином пішла туди. З дітьми поспілкувалися, вони пройшли тести і було вирішено перевести Віру на інклюзію. В другому класі з Вірочкою працює Кузьменко Тамара Олександрівна, дівчинка її любить, поважає і головне – довіряє.

Я дуже задоволена результатами навчання. Спокійнішим став і Ромчик, то до першого класу піде поки що на інклюзію, а потім подивимося.

Власне інклюзивне навчання відрізняється від звичайного тим, що поруч завжди знаходиться вчитель, який дає індивідуальні завдання, підтримує, контролює і вселяє впевненість. Інклюзія – це не вирок, а навпаки – допомога дитині та батькам. Зараз канікули, то ми всією родиною відпочиваємо на морі. Віра сумує за своєю вчителькою, Ромчик з нетерпінням чекає першого дзвоника, а ми з татом спокійні за наших дітей, бо знаємо, що навчання в інклюзивних класах допоможе їм швидше адаптуватися та зробить впевненими у своїх силах».

Наталя ТКАЧЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *