Волонтерська діяльність завжди була, є і буде в крові українців, бо це ДОПОМОГА. А наша нація така, що себе обділить, а нужденному допоможе.
Сьогодні ми вже протягом 69 діб чітко розмежовуємо життя ДО та ПІСЛЯ російського вторгнення на територію суверенної України. Саме в час тяжких випробувань з кожної людини вилазить її сутність. Хто був людиною в моральному розумінні цього слова, той став на стежку боротьби і допомоги, а хто не мав рис людяності, той і сьогодні продовжує жити в страху, очікуючи рашистських «асвабадітєлєй».
Втім, ЛЮДЕЙ у нас набагато більше. І сьогодні мова піде про одного з них – це Гапон Олександр Андрійович, який наразі займається волонтерством.
Генерал-полковник міліції, державний секретар Міністерства внутрішніх справ України (2001–2003), кандидат юридичних наук, якому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». Він брав участь і безпосередньо керував розкриттям багатьох резонансних злочинів на території України та у спільних спец¬операціях із зарубіжними колегами, які відзначали: закордонним поліцейським варто повчитися в українського генерала, дії якого до дрібниць вивірені і прораховані. За матеріалами антитерористичної операції, якою керував Олександр Гапон, навіть знято фільм «Європейський конвой», де чоловік став прототипом головного героя.
Його біографічні дані вражають, бо цей непересічний чоловік протягом трудового життя пройшов шлях від вчителя Василенківської восьмирічної школи Шевченківського району до заступника міністра внутрішніх справ України – начальника Головного управління МВС України в м. Києві. А на пенсію вийшов з посади державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України. До всього, Олександр Гапон – автор низки статей та підручників з оперативно-розшукової діяльності. Він є почесним професором Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ член президії Федерації мисливського собаківництва України, президент українського клубу «Німецький курцхаар», суддя міжнародної категорії з правом суддівства випробувань і змагань (ранг CACІT) на території України та за кордоном.
Тобто, йому є чим зайнятися, але патріотичний обов’язок та бажання допомогти вплинули на сьогодення цієї шанованої людини.
Сфера діяльності генерала у волонтерському русі досить широка, але розповідає про свої добрі справи він неохоче, бо впевнений, що героїзму в його діяльності точно немає.
« Я просто можу допомогти, то чому ж цього не робити, – розповідає Олександр Андрійович. – Мій товариш з Польщі Кришоф Паталон, який пересилає гуманітарку, сам воював, то точно знає, що є найнеобхіднішим для медиків, які працюють у воєнний час, та для переселенців. Хоч моя професійна діяльність пов’язана з розшуковою діяльністю злочинців, все ж хочу вірити у чесність людей, які в сьогоднішній важкий для України час повинні об’єднуватися і робити добро, ділячись останнім. Однак, і зараз не обходиться без нечистих на руку «дільців». Ось нещодавно до мене прийшли за допомогою, як сказали, з обласної лікарні. Я допоміг з ліками і, що вразило, попросили багато крапельниць. А згодом виявилось, що наша гуманітарка, спрямована… в морг. Крапельниці чи ліки потрібні мертвим?? Швидше за все підуть на ринок. Ось це неприємно вражає. На щастя, такий випадок був разовим, в іншому – все по честі та совісті».
Загалом генерал-полковник Олександр Гапон допоміг і жителям Лозівського району. За що йому доземний уклін!
Ірина Воронкіна
