Кількість внутрішньо переміщених осіб у Близнюківській громаді зростає. І це переселенці з Харкова, Ізюму, Барвінкового і навіть з сусідньої Лозової. Багато з них приїхали з порожніми руками, взявши лише документи та мізерні кошти. То потребують вагомої допомоги як в продуктах харчування, так і побутових речах та одязі.
Сестри Ірина Орлова та Олена Шкребець вирішили теж зайнятися волонтерською діяльністю. Вони залишилися в Близнюках у той час, коли більшість жінок з дітьми евакуювалися.
Дівчата розповідають: «Ми працюємо в магазинах і щодня стикаємось з переселенцями, спілкуючись з якими чуємо такі життєві історії, від яких волосся стає дибки. То дуже хочеться хоч як-небудь допомогти людям, які пережили таке жахіття. Ось і взялися за роботу. Насправді волонтерство – це дуже важка місія, яка забирає максимум часу і дає мінімум віддачі. З перших днів війни ми долучилися до роботи на підтримку наших захисників і працювали разом з Наталією Кузнєцовою.
Але була ще основна робота і родинні турботи, бо діти в нас маленькі. Та й колектив помічників волонтерів з часом звузився до певних осіб, кількість яких була достатньою. А ось зараз і самі долучилися до цієї спільноти дійсно неординарних людей.
Сьогодні внутрішньо переміщеним особам потрібно все, бо більшість з них не мають нічого. То й вишукуємо спонсорів або ж просто небайдужих громадян, які можуть допомогти. В цьому дуже сприяють соціальні мережі: фейсбук, інстаграм, телеграм. Розміщуємо там пости і отримуємо відповіді та пропозиції. Розглядаємо, що підходить нам, а що – ні. Якось так.
Нещодавно вперше роздавали гуманітарку. Розраховували на 20 представників родин, а прийшло 80. То кому чого вистачило, те й отримали. В підсумку, те, що збирали два тижні, роздали за дві години.
Не будемо акцентувати на нюансах волонтерської діяльності, бо люди приходять до нас різні і на два «дякуємо» маємо п’ятдесят – «мені потрібно!».
Намагаємось входити в становище переселенців, бо й самі можемо опинитися на їхньому місці. Триває війна, і ми розуміємо, що ніхто сьогодні не застрахований від біди.
Втім, ми віримо в Збройні сили України, в силу українського духу наших земляків, то просто виконуємо свою місію так, як можемо. І раз взялися вже за неї, то тягнутимемо до того часу, доки це буде потрібно.
До слова, ми тісно співпрацюємо з лозівськими волонтерами, а внутрішньо переміщені харків’яни нам допомагають фасувати і роздавати гуманітарку. Користуючись нагодою, звертаємось до тих, хто читає статтю, з проханням допомоги переселенцям. Якщо у вас є або ви можете купити і віддати рушники, постільну білизну, ковдри, покривала, подушки, продукти харчування, засоби гігієни (шампуні, гелі для душу, прокладки та підгузки, серветки, зубні пасти та нові щітки, мочалки) та хімію (пральні порошки, мило, миючі засоби тощо) – приносьте, ми все пофасуємо і роздамо тим, кому ці речі життєво необхідні. (від ред.: приносити можна в магазин «Сергійко» на Черемушках або в магазин біля колишнього маслозаводу)».
Чарівні молоді жінки, у яких маленькі діти, які теж «волонтерять» біля своїх мам, бо ж дівати їх нікуди, не втрачають оптимізму і щодня, без вихідних, не рахуючи робочі години, допомагають потребуючим.
Далі буде
Ірина Воронкіна
