Близько 250 внутрішньо переміщених осіб наразі проживають на території Самійлівського старостинського округу, на чолі якого стоїть Ольга Іванівна Благодєрова. Вона розповість нашим читачам про сьогодення цього старостату.
- Починаючи з 1993 року я працювала землевпорядником у Самійлівській сільській раді. А зараз мені довірили очолювати старостинський округ, то поступово втілюю в життя те, про що мріяла давно.
Настрій людини залежить від умов, в яких вона живе. Мені й хочеться зробити наші населені пункти, а це Самійлівка, Верхньоводяне, Новоолександрівка, Широке, красивими та облаштованими. Тобто впорядкувати сміттєзвалища, зробити гарні зони відпочинку, підлатати дороги тощо. Щоб кожен клаптик землі дарував людям радість. - А щось встигли втілити в життя до війни?
- Звичайно. Ми ж у жовтні минулого року переїхали до будівлі Самійлівської амбулаторії сімейної медицини. А колишнє приміщення сільської ради об’єднали з аптекою, зробивши великий зал, де проводимо культурно-масові заходи. Вірніше, встигли до війни провести новорічні свята та декілька дискотек для молоді. Але після війни все відновиться. Я людина віруюча і з оптимізмом дивлюсь вперед. Вірю, що незабаром війна закінчиться і життя ввійде у звичайне русло. До слова, у нас і салон краси є, де можна і манікюр зробити, і постригтися.
- Війна зруйнувала плани українців та внесла свої корективи. Наскільки змінилося Ваше життя як старости?
- Змінилося моє особисте життя, як і у всіх. А ось професійні обов’язки все ті самі, хіба що їх додалося. Я реально дивлюсь на речі і розумію, що зараз, як ніколи, кожен повинен бути зайнятим якоюсь діяльністю – це і внесок у наближення перемоги, і психологічний фактор, що допомагає адаптуватися до обставин та продовжувати жити більш-менш нормальним життям.
На території нашого старостинського округу живуть активні люди, які завжди готові простягнути руку допомоги потребуючим. З перших днів війни ми єдиним фронтом працювали, надаючи допомогу волонтерам та нашим захисникам, пізніше почали розселяти переселенців тощо. І ніхто не відмовив у допомозі, бо зараз в Україні одна біда на всіх. А зараз весна – час роботи з благоустрою, то й працюємо над цим: облаштовуємо клумби, висаджуємо квіти, косимо траву, встановлюємо дитячі майданчики. Спершу я дуже хвилювалась, що будуть проблеми як з постачанням продуктів харчування, так і з пальним та ліками. Але зараз все нормально, гріх жалітися. - Розкажіть детальніше про те, де селите внутрішньо переміщених осіб, адже їх багато.
- Дехто живе у рідних, але більшість поселилися в порожніх хатах і зараз вже садять городи. Найбільше переселенців у Широкому, то місцеві жителі не залишають їх наодинці з проблемами. Знаєте, багато з ВПО, оселі яких знищили рашисти, планують залишитися у нашому старостаті назавжди. І це добре, бо громада збільшуватиметься. Загалом, серед переселенців теж багато хороших людей, які не вміють сидіти склавши руки. Вони приходять до нас і пропонують свої послуги, а ми їх приймаємо, бо зайвими робочі руки ніколи не бувають. Користь з цього величезна і емоції чудові. Наприклад, в Широкому харків’яни, які живуть зараз у нас, самостійно облаштували дитячий майданчик; у Самійлівці переселенці допомагають висаджувати квіти; навіть реєструвати внутрішньо переміщених осіб зголошуються ті, хто поселився раніше.
- До слова, а хто ж допомагає Вам «розрулювати» проблеми?
- Разом зі мною працюють дуже надійні люди – це всі жителі нашого старостату. До всього, я завжди можу покластися на виважені рішення селищної ради та швидке реагування керівництва Близнюківського КП «Комунальник». А комунальники нашого старостинського округу, на плечах яких лежить благоустрій населених пунктів, відразу, навіть без нагадування, беруться за роботу на тих ділянках, де треба.
Стосовно «розрулювання», то в першу чергу – це мої брати та керівництво Самійлівського елеватору. Найближчою помічницею є моя подруга – спеціаліст другої категорії Близнюківської селищної ради Наталя Гавриленко. З нею разом ми працюємо більше 25 років в органах місцевого самоврядування. Зокрема, в Новоолександрівці збирає коло себе небайдужих громадян Валентина Коломицева, в Широкому – Олена Попко, у Верхньоводяному та Самійлівці – колектив ліцею на чолі з Климець Галиною. В рішенні медичних питань – незамінні лікар Володимир Талдаєв та медична сестра Лідія Грищенко. У нас налагоджена тісна співпраця з дирекцією ТОВ імені газети «Ізвєстія», а також отримуємо дієву допомогу і від підприємців, і від одноосібників та фермерів, які обробляють землю та території Самійлівського старостинського округу.Для швидкого комунікування ми створили у Фейсбуці та Телеграм спільноти, куди входять всі жителі нашого округу, і гуртом швидко та мобільно вирішуємо всі питання. До слова, зазначу, що ми вдячні селищній раді за відновлення маршруту рейсового автобуса. Він порожнім не буває, бо готуємо списки тих, хто їхатиме, а ще й даємо їм завдання привезти те чи інше тим, хто не має такої змоги.
- Ольго Іванівно, з якими проблемами доводиться зіштовхуватись?
- Думаю, що проблеми залежать від людей, які їх створюють. Та ми їх розв’язувати намагаємось відразу, щоб не накопичувались. Людям пояснюю, що в країні йде війна, безліч людей залишаються без даху над головою, та й взагалі без нічого, і наш обов’язок їх підтримати. То й більшість проблем мирного життя сьогодні стають просто неважливими.
В іншому – життя вирує, ми працюємо і закликаємо всіх приєднуватися. В селі завжди робота знайдеться.
Записала Ірина ВОРОНКІНА
