Неділя, 3 Липня, 2022
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Життя Берестівського старостинського округу у воєнний час

Життя Берестівського старостинського округу у воєнний час

До складу Берестівського старостинського округу входять населені пункти колишніх двох сільських рад: Берестівської та Вишневої, а це сім досить віддалених один від одного населених пунктів.

Війна змінила життя та побут всіх українців, то про те, як живе Берестівський старостинський округ у воєнний час, розповідає староста Ірина Спасюк.

  • Ірино Вікторівно, скільки років Ви працюєте в органах місцевого самоврядування?
  • У місцевому самоврядуванні я працюю із листопада 2015 року. Протягом року була секретарем сільради, а потім виконувала обов’язки Берестівського сільського голови. З часу створення єдиної територіальної громади стала діловодом, потім спеціалістом, а пізніше голова Близнюківськох громади Геннадій Король запропонував мою кандидатуру на посаду старости.
  • Наскільки тісно співпрацюєте з селищною радою?
  • Старостинські округи є невід’ємною частиною селищної ради, і лише разом – ми громада. Я знаходжусь на постійному зв’язку як з секретарем селищної ради Сергієм Володченком, так і з спеціалістами. Особливо нам допомагає заступник селищного голови Ольга Володимирівна Павлюченко, бо з часу російського вторгнення є зміни у вчиненні нотаріальних дій та й взагалі в законодавстві. Ось в цих питаннях і розбираємось разом із нею. А Лідія Сергіївна Шулець тримає на контролі питання соціального спрямування, яких зараз дуже багато через велику кількість переселенців.
  • Як змінилася Ваша робота з 24 лютого 2022 року?
  • Щодо роботи, то вона змінилася в плані збільшення її обсягу і пріоритетних напрямків. В перші дні до нас приїхало багато людей, які шукали у нашому старостинському окрузі безпечне місце. Щодня утворювалися черги внутрішньо переміщених осіб, а програми для їхньої реєстрації постійно «підвисали». То заяви спочатку брали в паперовому вигляді, а вночі вже оформляли їх, як треба. Та й взагалі всі питання, які раніше розмірено вирішувались, наразі стали проблемними. Це стосувалось і забезпечення місцевого населення ліками та й спочатку, навіть, хлібом. Згодом, завдяки дієвості селищної ради та волонтерів, все налагодилось.
    Сьогодні життя більш-менш устаткувалось, то й розв’язуємо проблеми по мірі їх надходження.
  • Скільки зараз проживає внутрішньо переміщених осіб на території Берестівського старостату та з яких вони міст?
  • Кількість людей різна, бо одні заїжджають, інші – виїжджають. Хто прямує далі, а дехто вже й додому повертається. Спочатку було понад 200 ВПО, а зараз зареєстровано близько 170. Серед переселенців спочатку було багато харків’ян, але більшість з них повернулася вже додому. Також є люди з Чугуєва, Папасної, Барвінкового, Ізюму, Краматорська. Розселяємо їх у родичів, знайомих та в порожні хати. Зараз майже все вільне житло в селах зайняте. Родини, які потрапили під обстріли та бомбардування, потихенько оговтуються і обживаються у нас. Наприклад, сім’я з Папасної вже й город посадила, бо чи буде куди вертатися – невідомо.
    Власне місцеві жителі самоорганізовуються і допомагають переселенцям, чим можуть. Несуть продукти харчування, одяг та побутові речі. У кого є корови, то роздавали молочні продукти. Був випадок, коли привезли нове взуття, а грошей не взяли. Дуже багато людей розкриваються по-новому і з кращого боку. Хоча, ніде правди діти, випадки бувають різні і люди різні, то іноді навіть добру справу можуть по-різному сприйняти.
  • Чи займаєтесь благоустроєм населених пунктів зараз?
  • Весна – це завжди час робіт з благоустрою. Цей рік – не виняток. Наводимо санітарний лад у населених пунктах, косимо траву, розбиваємо клумби, засаджуємо їх квітами, які нам надала селищна рада. Мої найперші помічники – це два начальники з благоустрою: по Берестівському відділу- Олександр Шевченко, а по Вишневому – Віталій Батичко. А також комунальники – Маник Віталій, Іващенко Тамара, Тутова Олена. Коли розпочалася війна, справ у них додалося. Доводилось, окрім основної роботи, ще й газети розносити, квитанції, продукти, ліки тощо.
    Хочу наголосити, що у нас взагалі живуть активні небайдужі люди різних професій, які в єдиному подиху об’єдналися і роблять все можливе для того, щоб наблизити перемогу, не обмежуючись своїми посадовими інструкціями, а керуючись власними патріотичними принципами. До слова, фактично всі колишні депутати сільської ради найпершими простягнули мені руку допомоги, що в даний час дуже важливо.
  • Що першочергово плануєте зробити у старостаті після перемоги?
  • Ще до війни ми озвучили селищній раді плани щодо обгородження цвинтарів, збільшення кількості автобусних зупинок та ремонту містка у напрямку до Берестового. Ось цим і займемося в першу чергу. А ще мріється, що переселенці в нас залишаться жити назавжди, і школу не закриють, бо дітей буде багато. Це додаткові клопоти, але вони приємні, бо спрямовані на відродження українського села.

Загалом, зараз головне, щоб війна якнайшвидше закінчилась. Ми всі сподіваємось на краще, чекаємо повернення захисників з нашого старостату неушкодженими та з перемогою. А в іншому, з усім ми справимось, бо живемо на рідній землі і безмежно її любимо.

Ірина Воронкіна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.