Олександр Дубина з Переяслава у мирний час ремонтував дороги. «Я начальник дорожньої служби і моя траса Київ-Харків, то за неї не соромно. Будувати дороги не важко, важко збирати частини тіл тих, хто не знає міри в швидкості».
Молодший брат Олександра служив в АТО, а зараз теж в строю. То й старший брат з першого дня рвався на фронт. У місцевому військкоматі відразу не брали, то домовився в іншому. До слова, фактично «по блату», бо там у свій час дорогу ремонтували. Тож на війну, виявляється, так просто й не потрапиш.
«Я заочно служу давно, разом з братом Миколою, бо возив йому та побратимами необхідні речі. А ось з 5 березня цього року – вже очно, – посміхається захисник. – Мене спитали, чи вмію я водити автівку, а я будь-що водити можу, то зараз обслуговуємо танки, возимо обіди тощо. Воюємо і обов’язково скоро переможемо, бо відступати нікуди, ми ж на рідній землі».
Вдома захисника чекають дружина Наталя та два сини – 14-річний Олександр і Давід, якому 14 червня виповниться 2 рочки. «Закінчиться війна, далі дороги робитимемо. Треба, щоб вони скрізь були міцні та якісні”.
Ірина Воронкіна
