Така маленька, непомітна квітка,
Та скільки ніжності і змісту в ній :
Дівча гадає навесні і влітку
Аби в любові впевнитись твоїй.
А мати сину чаю запашного
В дорогу, на ромашці, подає.
І вірить, що до рідного порогу
Живим й здоровим доленька приб’є…
..Це не прості, це символічні квіти –
Чи, то в пилу, чи в зоряній росі-
Так поруч пелюстки – країни світу!
І сонце посміхається усім!
І скільки щастя, світла і любові
Несла б у Всесвіт матінка Земля,
Та зачепив її ворожий чобіт!
Але голівку квітка не схиля!!!
Нехай маленька! Та з великим серцем
Щодня пилюку з пелюстків збива!
Вона, наразі, є для ВСІХ люстерцем ,
Яке НЕ любить масок – їх зрива!!!
Ольга Скрипник.
