Сьогодні до редакції у справах завітали два побратими – сержант Роман Боровець та старший сержант Юрій Кос.
Обоє доброзичливі, життєрадісні та щирі чоловіки, які в перші дні війни пішли добровольцями захищати рідний край і які без жодних сумнівів вірять у перемогу над ворогом та всіма силами наближають її.
Зараз вони несуть службу у Харківській області, боронячи її східні кордони.
Юрій Кос родом з Івано-Франківська. В мирний час працював у нафтовій промисловості майстром по складних роботах. Має родину – дружину та двох дорослих синів, які з нетерпінням чекають на його скоріше повернення. Юрій любить спорт, готувати смачні страви, особливо борщ, а ще – дружить з гумором і в розмові може вставити такого собі «анекдота до слова».
«Сумую за домом, – говорить Юрій. – А про що мрію? Звісно, про якнайшвидшу перемогу. Що робитиму після перемоги? Час покаже. От тоді й визначимось.»
Роман Боровець зі Львова, в мирний час працював у службі економічної безпеки на посаді начальника варти. Любить робити домашню роботу, дрібні й не тільки ремонти. Роман дуже цікавий співрозмовник, він знає силу-силенну історії з життя, які із задоволенням розказує.
«Хвилююсь за здоров’я своєї хворої старенької мами, сумую за сином та мирним життям, – говорить Роман. – А про мрію? Оскільки я захоплююсь історією України, то після перемоги маю мрію дочекатися того дня, аби скарби України повернулися з госхрану рф на рідну землю. Чим займатимусь? У нас не прийнято про то говорити. Як дочекаємось перемоги – тоді буде видно, коли закінчиться війна – ми знайдемо, що робити.“
Так вже складається, що мальовнича Близнюківщина стала для захисників пунктом невеличкого перепочинку між бойовими діями, а її жителі – добрими друзями, які підтримують та допомагають, цим самим мотивуючи боротися за перемогу з новими силами.
Наталя Ткаченко
