І вдома не так, як удома

Байдужість… апатія… втома…
І вдома – не так, як удома…
Депресія… сльози… тривога…
І в снах – незнайома дорога…
Війна… нестабільність… мовчання…
Бездонне, безмежне чекання…
Агресія… лють… і нервозність…
Без мене – мою пишуть повість…
Істерика… злість… безпорадність…
Забулося, що таке радість…
Надворі вже літо всім людям…
А в душах – зима… десь у лютім…
Емоції світлі заснули…
Забули… які вони бу’ли…
Надія ховається в серці…
Глибоко… на самому денці…
Слова на вустах оживають
Тоді, як молитву читають…
До Господа треба… по ліки…
Хай волю призначить навіки…
Призначить нехай Перемогу…
Життя – всім… і – мирну дорогу…
Молитва лікує… і гоїть…
І, з Богом, хай правдонька встоїть…
Хай віра в добро переможе…
Ми сильні… ми зможем… дай, Боже…

/ Людмила Муріна /
25.06.2022